Українцям буде несолодко

В Україні стартував сезон цукроваріння. Цукрові заводи матимуть роботи від сили на два-три місяці. Буряків цього року менше, а отже, і цукру буде не так багато. За даними Мінагропроду, з цьогорічного урожаю вироблять 1,4 млн. тонн цукру. В Асоціації цукровиків “Укрцукор” прогнозують лише 1,2 млн. тонн. Але навіть якщо вірити оптимістичнішому урядовому прогнозу, цукру буде надто мало — для внутрішніх потреб треба принаймні 1,8 мільйона тонн. Може виникнути дефіцит у 400-600 тисяч тонн.

Рекордно низький урожай цукрового буряку в Україні пов’язаний не з погодними катаклізмами, а з перевиробництвом у попередні роки. “І у 2011, і у 2012 році було перевиробництво цукру. В результаті ціни впали, тож заводи змушені були працювати з мінімальною рентабельністю, а то й у збиток, — каже керівник агенції “ПроКонсалтинг” Олександр Соколов. — При цьому експорт українського цукру не вдалося суттєво наростити. За минулий рік наші цукровики експортували 140 тисяч тонн цукру, хоча розраховували на втричі більші обсяги експорту. В результаті маємо майже 800-900 тисяч тонн перехідних запасів цукру. Саме вони врятують нас від дефіциту і від суттєвого зростання цін. Цукор якщо й подорожчає, то вже ближче до літа. Якби не перехідні запаси, то ціни злетіли б вгору ще влітку цього року”.

Утім, розраховувати на “акційні” ціни на цукор у цьому сезоні не варто. У Мін-агропроді прогнозують, що відпускні ціни на цукор наступного року можуть сягнути 7-7,2 грн. за кілограм, оскільки собівартість одного кілограма бурякового цукру — більше шести гривень. При цьому у 2013 році були випадки, що у роздрібних мережах ціни на цукор опускались нижче п’яти гривень за кілограм. Тобто виробники змушені були відпускати цукор за збитковими цінами, аби тільки звільнити склади.

При цьому самі цукровики скаржаться на те, що в Україні за останні десять років впало споживання цукру. Якщо раніше внутрішні потреби становили 2-2,2 млн. тонн цукру, то торік спожили лише 1,7 млн. тонн. Причин такого стрімкого зниження споживання експерти називають декілька. З одного боку, населення скорочує споживання, оскільки людей стає фізично менше, і у них змінюється структура харчування (люди намагаються їсти менше цукру, а замість консервацій все частіше вдаються до заморожування). З іншого боку, підприємства харчової промисловості потроху замінюють натуральний цукор замінниками, бо це — дешевше, ніж використовувати натуральний цукор. Ми самі часом не підо-зрюємо, скільки синтетичних замінників цукру вживаємо разом з солодощами, жувальними гумками та солодкими водичками. За статистикою, в Україні на одну особу припадає менше 38 кг цукру на рік і більше... 9 кг замінників. При цьому споживання замінників збільшується принаймні на 2% щороку. Не дивно, що аграрні компанії, які займаються вирощуванням та переробкою буряку, лобіюють обмеження на використання частини замінників цукру та підсолоджувачів. Зокрема, у Верховній Раді зареєстрований законопроект, яким пропонують заборонити ввозити в Україну і використовувати тут у харчовій промисловості відразу 13 видів замінників цукру. Якщо колись на фоні зростання споживання цукру почалась інформаційна кампанія про те, що цукор — це “біла смерть” і його споживання треба мінімізувати, тепер дієтологи, навпаки, кажуть, що краще їсти натуральний цукор, а не замінники.