Як ми загубили парламентсько-президентську державу?
Її руйнування почалося не вчора, не місяць і навіть з моменту введення воєнного стану
Її почали руйнувати, коли парламент призначав склад Кабміну без програми дій, всупереч Конституції України та здоровому глузду. Бо як можна призначати людей очільниками міністерств, що не мають програми дій.
Руйнування продовжилось, коли в ковід вперше закрили парламент від журналістів. Коли на зміну ковіду прийшло виправдання міркуваннями безпеки під час повномасштабної війни (хоча ОПЗЖ-шників в парламенті ніхто не боявся).
Руйнування посилилось політикою єдиного марафону, ручним регулюванням порядку випуску нардепів за кордон, втручанням в парламентську дипломатію, відсутністю години запитань до уряду на засіданнях парламенту і, нарешті, відсутністю звітувань міністрів під час їхніх звільнень.
Тому наразі маємо ситуацію, коли міністри не мають програми дій, і формально їм немає навіть за що звітувати. Так, працювали собі на посадах якийсь період… Якщо не встрягли в корупційні скандали, то й на тому дякуємо…
От думаю, скільки це може тривати? Весь воєнний стан, до нових виборів? Скільки?
Згадую парламент попереднього скликання, в якому мені пощастило працювати. Ну, у нас навіть коаліційна угода на 200+ сторінок була і це був публічний план дій всього парламенту, до просування якого активно долучалось й громадянське суспільство.
І у КМУ був офіційно затверджений план дій, і в одного складу, й в іншого. І цей план відповідав нашій коаліційній угоді.
А наразі в ОП тривають обговорення звільнень якихось міністрів, які навіть ніколи в парламенті не виступали й, очевидно, не збираються звітувати. А весь парламентський контроль зводиться до створення тимчасово-контрольної комісії щодо діяльності Київради.
Треба терміново повертати принципи парламентаризму, відновлювати парламентський контроль та дипломатію, поки всі «новели» 2019 року не стали традицією й усталеною практикою…
