«Прем'єріда» у Польщі: ще кілька тижнів Моравецький, а потім Туск

Але врешті-решт Дуда зробив інший вибір. Тож першу спробу сформувати новий уряд зробить чинний прем’єр, представник наразі правлячої партії «Право і Справедливість» Матеуш Моравецький.

Що могло статися протягом тієї доби, можемо лише припускати. Не виключено, Анджей Дуда мав серйозну розмову з головою ПіС Ярославом Качинським. Дуда, який, хоч балотувався у президенти від ПіС, неодноразово заявляв, що намагається бути «президентом усіх поляків». А більшість польських виборців, за даними соціологів, вважає, що президент мав доручити сформувати новий уряд Тускові. Попри це, Дуда не знайшов у собі сил, аби заперечити авторитетному в ПіС Качинському.

Звісно, опозиція обурена, закидає Дуді «обслуговування» інтересів однієї партії — на шкоду інтересам Польщі. І нагадує, що через затримку з призначенням уряду Дональда Туска (а в опозиції не мають сумніву, що новий кабінет міністрів очолить саме Туск), Варшави ще кілька тижнів «не буде» на міжнародній арені. І це саме тоді, коли в Україні й Ізраїлі тривають війни, коли голосу Польщі потребує Європейський Союз…

Навіщо це все Качинському й ПіС?

Схоже, голова партії психологічно не готовий прийняти її поразку, досі не може повірити, що правиці доведеться перейти в опозицію… Поза тим, ПіС має цілком конкретний політичний розрахунок.

Протягом двох тижнів, які польська конституція відводить лідеру політсили, на якого вказав президент, на одержання вотуму довіри від нового Сейму, лідери ПіС намагатимуться знайти голоси, яких їм бракує до більшості. Де? Серед депутатів від опозиції. Нагадує відомий українцям процес «тушкування» депутатів Верховної Ради…

Певні можливості, на думку чинної влади, відкриває несподівано велика кількість голосів, які одержав на виборах «Третій шлях» — коаліція центристської партії «Польща 2050» і селянської партії PSL.

«Триголовій» опозиції дуже залежало, аби одна з її «голів», а саме «Третій шлях», набрала не менше 8% голосів, бо саме таким є виборчий бар’єр для коаліцій (для партій — 5%). «Третій шлях» у більшості соцопитувань перед голосуванням мав 8−10%, тобто певний ризик непроходження до Сейму був. Якби «Шлях» не потрапив до Сейму, то голоси, віддані за цю коаліцію, розподілилися би між політсилами, які до Сейму пройшли. І найбільше б одержав ПіС… Така перспектива опозиції не посміхалася.

Аби «Третій шлях» точно потрапив до парламенту, чимало прихильників «Платформи» й «Лівиці» свідомо голосували за коаліцію «Польщі 2050» і PSL. Це було правильно, але тепер вийшло, що у «селян», як складової коаліції «Третій шлях», достатньо мандатів, аби ПіС спробував за них «зачепитися». А як не вийде переманити усіх депутатів від PSL, розраховують лідери ПіС, то можна буде «доштукувати» більшість кількома мандатами популістської «Конфедерації»…

Лідера «селян» спокушають прем’єрством…

У ПіС розуміють, що іншого шляху втримати владу немає, тож на посади не скупляться. Лідерові селянської партії Владиславу Косиняку-Камишу запропонували стати новим прем’єр-міністром. Мовляв, іди до нас, бо в уряді Туска, який сам очолить уряд, ти прем’єром точно не станеш, і це твій «шанс усього життя»… Є чутки й про альтернативну пропозицію від ПіС для Косиняка-Камиша: 2024 року той зможе кандидувати «під дахом» влади, якби ПіСу вдалося її утримати, у президенти (Дуда, який завершує свою другу поспіль каденцію, не матиме права балотуватися).

Як на це відреагував лідер «селян»? Так виглядає, що перспектива прем’єрства в коаліції з ПіС його не зацікавила. Принаймні, публічно депутати від PSL обговорюють зараз не потенційне прем’єрство Косиняка-Камиша в коаліції з ПіС, а деталі коаліційної угоди між «Громадянською платформою», «Третім шляхом» і «Лівицею».

Така угода, прогнозують опозиційні політики, може бути підписана вже у п’ятницю, 10 листопада. Якби так сталося, то, найімовірніше, на надіях ПіС переманити «селян» на свій бік було би поставлено хрест… Утім, не поспішаймо. Так чи інакше, два тижні чинний прем’єр Матеуш Моравецький матиме. Тож навіть якщо коаліційну угоду між трьома опозиційними силами буде підписано вже цього тижня, новий уряд ця коаліція зможе сформувати не раніше 27 листопада. Тоді, згідно з конституцією, ініціатива щодо формування нового кабінету міністрів перейде від президента до Сейму.

Маршалки за ротацією, а глава МЗС — Сікорський?

Судячи з витоків до ЗМІ, коаліційна угода «Платформи», «Третього шляху» й «Лівиці» може мати таке собі ноу-хау: посади маршалків (спікерів) Сейму й Сенату представники опозиційних сил обійматимуть на ротаційній основі. Прем’єр-міністром точно буде Туск, аграрне відомство, очевидно, очолить представник PSL, але, схоже, не Косиняк-Камиш, якому начебто «світить» міністерство оборони. Можна припустити, що це така собі «наша відповідь Чемберлену», адресована опозицією до ПіС, який спокушає лідера «селян» прем’єрством…

Серед кандидатів «Платформи» на главу МЗС розглядають колишнього міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського. Його кандидатуру підтримав екслідер «Платформи» Ґжеґож Схетина. Але, звісно, усе залежатиме від того, чи в коаліційній угоді посада глави МЗС відійде до квоти політсили Туска.

Абортів за бажанням, схоже, не буде

Серед питань, які розділяють коаліціонерів, їхні представники називають, зокрема, проблему абортів. «Платформа» й особливо «Лівиця» виступають за дозвіл на легальні аборти для всіх жінок за їхнім бажанням (за умови, що плоду ще немає 12 тижнів). Партії «Третього шляху» вважають, що достатньо обмежитися поверненням до так званого аборційного компромісу, а щодо ліберальніших опцій має відбутися референдум. Схоже, зійдуться все-таки на аборційному компромісі, адже, за словами одного з лідерів «Лівиці» Влодзімєжа Чажастого, ця партія має замало мандатів, аби «пробити» аборти за бажанням у новому Сеймі…

Аборційний компроміс передбачає дозвіл на аборти у трьох випадках: коли є підтверджена лікарями патологія плоду або загроза його життю, коли є загроза життю матері, і коли вагітність стала наслідком зґвалтування. За правління ПіС перший пункт (а саме на його підставі у Польщі робили переважну більшість абортів) скасували.

До речі, авантюрна відмова від аборційного компромісу коштувала ПіС не менше 5% голосів на парламентських виборах. Фактично, саме цих відсотків і не вистачило «Об'єднаній правиці», аби мати реальний шанс на збереження влади.