рф планує збільшити фінансування на війну: чим це може обернутися для її економіки

На думку представників британського оборонного відомства, витрати рф на «сектор оборони» можуть зрости до 30% усіх державних витрат у 2024 році. Міноборони Росії просить закласти на «оборону» 10,8 трлн рублів, що становить приблизно 6% російського ВВП і зростання на 68%, порівняно з цифрою у бюджеті 2023 року.

Упевнений — кремлівський диктатор готується до тривалої війни. Ці витрати потрібні йому для того, аби втриматися у війні до того моменту, коли економіки України та Заходу будуть виснажені — і вони погодяться на переговори на російських умовах.

От тільки чи реальними є такі плани путіна?

Аналізуючи перспективи російської армії, помножені на збільшення військового бюджету на 2024 рік, зауважу, що далеко не на усіх напрямах військово-промислового комплексу в країні-агресорі очікуються серйозні успіхи.

Причиною цього є санкції, які — навіть за умови часткового обходу їх — все-таки закрили для росіян великий західний ринок технологій та комплектуючих.

Наразі росіяни використовують уже не тільки тактику Другої світової, а і військове спорядження і озброєння, які залишилися з тих часів і зберігалися понад 70 років.

Дефіцит артилерійського озброєння в окупантів вже призвів до масового характеру застосування гаубиць Д-1, виробництво яких було розпочато у 1943 році та завершено у 1949 році. Варто зауважити, що за вісім років виробництва їх було випущено 2,8 тисячі одиниць. І хоча кількість гаубиць, які були передані на зберігання — невідома, скоріш за все, мова йде про доволі значний кількісний показник. Але річ у тім, що дальність вогню з цієї гаубиці становить до 12,4 км. А в умовах контрбатарейної боротьби строки життя цих гаубиць і розрахунків до них у кількості 8 осіб є доволі прогнозовані, враховуючи переважаючі у рази тактико-технічні характеристики засобів ураження виробництва країн НАТО.

Крім того, військове керівництво рф розпочало розконсервацію танків радянського зразка через значні втрати на війні.

Так, на початок широкомасштабного вторгнення Російської Федерації на озброєнні її армії, за різними оцінками, було від 3300 до 3500 одиниць важкої бронетехніки різної модифікації. Наймасовішим є модернізований танк Т-72Б3.

Варто говорити, що загалом на озброєнні окупантів є приблизно 600 одиниць Т-72 старих версій, Т-72Б3 — 1800 одиниць і приблизно 360−400 одиниць Т-80, новітніх танків Т-90 — до 400 одиниць. Враховуючи те, що загальна кількість знищеної бронетехніки, зокрема танків, це близько 60%, то ворог розконсервовує стару техніку.

Загальна кількість техніки, саме танків, які перебувають на зберіганні, за різними оцінками, становить до 15 тисяч, з урахуванням старих танків модифікації Т-54, Т-62 і Т-64 — їхня кількість становить приблизно 2,5 тисячі кожного найменування.

Але це паперові дані. Зважаючи на умови зберігання — це фактично металобрухт. Якщо 20% від цієї кількості буде здатна виконувати бойові завдання, то це у кращому випадку. Можемо говорити про те, що російська федерація вже певним чином відчуває значний дефіцит важкої бронетехніки. Станом на 2022 рік до складу Збройних сил росії було введено нові БМП — це БМП-3, БМП-2, це приблизно до 300 одиниць. Аналогічна ситуація щодо можливості випуску новітніх БТР, зокрема, нових моделей 82-А, 82-АМ — приблизно до 300 одиниць.

Тож, російський ВПК в тих умовах, які є, в цілому може розраховувати хіба що на ремонт застарілих видів озброєння, але аж ніяк не на виготовлення сучасних танків та бронемашин, велику кількість яких окупаційний контингент втратив за весь період війни.

За даними Генштабу, українські військові знищили понад 5000 російських танків.

Водночас не варто думати, що росія взагалі нічого не може. Так, російська оборонна промисловість збільшила кількість ракет різного типу базування. Є дані, що щомісячна кількість виготовлених одиниць цієї зброї становить близько сотні — що є серйозним успіхом для країни-агресора.

Але у будь-якому випадку, матиме російська армія нове озброєння чи ні, на тамтешнє суспільство чекають важкі часи — перш за все, через скорочення соціальної частини державного бюджету. Чи спровокує така ситуація якісь соціальні протести, чи взагалі антивладні бунти в російській федерації?

Упевнений, що на це не варто сподіватися. росіяни, за його словами, живуть за принципом «Не жили багато — не треба і починати». До того ж, влада займається успішним пропагандистським заспокоєнням свого населення, замінюючи бажання успішного і комфортного життя ідеєю величі армії та країни. Крім того, кремль суттєво посилив одну із силових структур, Росгвардію, яка нині є головним каральним органом, спрямованим на внутрішньоросійський «ринок».

От хто в російській федерації може збунтуватися — то це мігранти. І не тільки через скорочення соціальної сфери, скільки через спроби залучити їх до «спеціальної військової операції». Так, днями в одній із мечетей столичного регіону силовики провели справжню облаву, а спійманих мігрантів відвезли до військкомату, де від них вимагали підписати контракт із міноборони рф. Та й раніше російські чиновники пропонували усіх мігрантів, які отримали громадянство країни-агресора, в примусовому порядку відправляти на фронт, «захищати батьківщину».

Втім, навіть серйозний відтік цієї робочої сили навряд чи зупинить російське керівництво — бо воно, скоріш за все, компенсує ці людські втрати населенням окупованих українських територій. Заодно змінивши на свою користь демографічну ситуацію у захоплених областях України.
Одним словом, бажання путіна продовжувати війну за будь-яку ціну зрозуміле. Диктатор намагається використовувати будь-які варіанти для цього. Але він забув чи й не знав про наслідки мілітаризації економіки російської імперії часів Першої світової війни. Тоді різке зростання військових видатків зруйнувало економіку і спровокувало революцію. Зараз військова частина витрат держбюджету становить близько 21% від усієї видаткової частини.

Якщо цей показник перевалить за позначку 25%, то можна буде говорити про початок краху російської економіки. Примітно, що у кремлі не роблять висновків з невдач своїх попередників, зокрема з економічного краху, спровокованого в росії Першою світовою війною.