Через таке управління мені просто страшно за майбутнє
Втома і скептицизм від війни у західних суспільствах і середовищах як бальзам на продану дияволу душу агресора
Ми мали б протидіяти цьому. Як? Працювати з політиками і суспільствами на Заході. Для цього треба було б обʼєднати усіх українських політиків і фахових громадських діячів незалежно від партійності і попросити попрацювати з західними політиками. Так діяв колись молодий Ізраїль, що відомо з мемуарів Голди Меїр. І кошти на зброю знаходилися, і міжнародна політична підтримка.
Зараз ми мали б працювати й інформаційно. Люди по різному ставляться до Саакашвілі, втім пригадаймо, як ефективно у часи його президентства Грузія проводила інформаційну компанію в Україні.
Але ні. У нас через владну ревність не стимулюють, а обмежують парламентську дипломатію, а замість роботи з західними суспільствами перетворюють іномовлення на пропаганду «русского міра» за державний кошт.
Я не схильний до того, щоб у воєнний час лише критикувати владу як опозиційний політик. Але як мовчати? Через таке управління мені просто страшно за майбутнє: і моїх близьких, і України. Цей страх мобілізує, я намагаюся бути корисним своєму народу, але без чесної і безкомпромісної політики оборони у різних сферах нам буде складно.
