Міністри змінюються, але змін немає
Класичний прийом — скинути весь негатив на непрофесійного міністра
Всі міністри уряду Зеленського вигулькують з нікуди, все розвалюють і йдуть в нікуди. Дуже зручно. Прийшов, нагадив, заробив, пішов.
Міністри змінюються, але змін немає.
Тому міністр культури має відзвітувати в ВР про свою діяльність, про марафон, політичну цензуру, рейтинги ДОМ/ Freedom, в які вгатили мільярди державних коштів. І з яких харчується квартал.
Всі
На відміну від тих, хто воює і життя своє віддав за Україну.
Кажуть, в ОП дуже тішаться відставці Саші Ткаченка. Як тішилися відставці Кирила Тимошенка.
Класичний прийом — скинути весь негатив на непрофесійного міністра. Хоч очевидно, що серіальна тендерна сітка розписувалася в ОП.
При цьому самі серіали ніхто не скасовує. Кінокіт, поровознюкТБ і інші пошломуві на низькому старті — освоювати гроші і знімати жуйку.
Україні потрібно українське кіно. Тому свого часу знімалися «Кіборги» і «Хайтарма». В паралельному світі, правда, для уставшіх од войни були «свати» і «слуга народу». На жаль, серіали перемогли Кіно. Й зараз друга серія цього фарсу, «уставшім» знову треба поржать…
Немає фільму про трагедію Зміїного, під час звільнення якого загинула найкраща наша десантура. Й про «Мрію» немає фільму, а можна було б почати кадрами з останнього параду, коли вона помахала нам крилом над Хрещатиком, по якому бігав Монатік, йому якраз орден вручали.
Й про Бучу, геноцид якої відкрив очі світу, фільму немає… Й про Маріуполь. Немає й досі кіна про красеня Василя Сліпака, зірки з Паризької Опери, який своїм співом піднімав настрій побратимам на фронті. Реальному, не культурному.
А чому? Бо ці історії примушували б думати…
Та й війна триває НЕ 500 ДНІВ, а більше 9 років.
Питання в міністрі культури. І в культурній політиці держави, яку підмінили політичною цензурою. В Кабміні, політичному органі, населеному нездарами. ОП, який фактично керує ВР і Урядом, хоч цих радників / порадників ніхто не обирав. І мовчазному парламенті, який вже 4 роки грає роль статиста, бо слуги — це випадкові люди, не політики. Зате нові обличчя.
Тому. Європейська Солідарність вимагає від уряду негайного скасування тендерів на пошлосеріали. Закриття російськомовних державних каналів, які стали годівницями для своїх і джерелом корупції. І виразної культурної державної політики воєнного часу.
Від правоохоронних органів, ДБР і ко. Ви б не ганьбилися, закрили б справу про «картини Порошенка» і порушили справу про злочинну бездіяльність і втрату Україною культурних цінностей. Бо коли треба було займатися їх евакуацією, дехто займався марафоном.
Від антикорупційних органів — глибокого аналізу всіх аморальних тендерів. До речі, квартал не декларується, як і позаштатні радники, бо формально не у владі. А дарма. Бо там до ладоньок прилипає чимало державних коштів.
Говорять, на посаду міністра пропонуватимуть пані Островську-Люту, яка зараз керує Мистецьким Арсеналом. Сподіваюся, першим її рішенням буде скасування аморальних тендерів, ліквідація марафону і повернення трьох патріотичних ТБ каналів в ефір.
Ну, й виразна політика в сфері культури.
