Де знайти гроші на доплати військовим

Популізм — це просте рішення складної проблеми, яке не працює.

Популізм — це завжди просто. Популісти беруть чутливу і важливу тему та знаходять популярне рішення. Тема, на якій граються популісти, завжди актуальна для суспільства. І зачіпає якісь болючі струни, грає на фоні несправедливості чи підігріває потаємні бажання.

От що може бути важливіше, ніж тема підтримки військових під час війни? Підтримка тих, хто ризикує життям і на плечах яких тримається країна? Що може бути справедливіше за гідну оплату їх служіння?

І от популісти виходять на арену і пропонують просте рішення. Треба забрати в багатих і віддати військовим. Хіба можна таке не підтримати?
І це саме те просте рішення, що не працює.

Облишмо навіть аналіз ідеї знизити зарплати в державних компаніях і державних установах. Це нерозумно. Це не є розумною політикою. Вже навіть це не головне. Ключове, що ідея не працює.

По-перше, якщо виконати умову «забрати і поділити», то грошей все одно не вистачить. Зниження зарплат на суму в 2% від необхідних виплат не забезпечить 100% цих виплат. І тут навіть на потрібна кандидатська з математики, щоб це зрозуміти.

І навіть якщо забрати гроші у телемарафону, відключивши його, час чого давно настав, все одно грошей не вистачить. То ж треба шукати в іншому місці.

По-друге, це взагалі неможливо. Перш за все, гроші працівникам державних компаній, в тому числі ненависним для пересічного українця багатіям з наглядових рад, не платять з бюджету. Тож, якщо ці зарплати зменшити, в бюджеті більше грошей не стане. А навпаки, стане менше. Бо ці зарплати оподатковуються, і податків з них буде заплачено менше.

От так контрінтуїтивно це працює.

Правда в тому, що з бюджету платять зарплати чиновникам. Чи можна взяти у них? Ніхто ж не любить чиновників, то чому б їх не розкуркулити? Біда в тому, що зарплати бюджетникам, так само як і пенсії, і стипендії, і субсидії, платяться з коштів наших західних партнерів. Немає ж секрету в тому, що всі соціальні виплати зараз покриваються коштом наших західних партнерів, що дуже дратує Орбана, який сам хоче дістатися цих грошей? І, сподіваюся, ні для кого не секрет, що правила надання цієї бюджетної допомоги такі, що ми не маємо права використовувати ці гроші на армію? Це залізне правило, яке ніхто не дасть порушити. А отже, не можна забрати гроші у чиновника, якому платять зарплату з грошей партнерів, і передати ці гроші військовому. Все, що стосується армії, Україна має фінансувати з власних грошей.

Український бюджет в принципі зараз розділений на дві множини, які не перетинаються. Це витрати на оборону та інші витрати. І можна брати гроші з армії і перекидати в іншу сторону. Але не навпаки.

А така б здавалося хороша ідея, так? Прекрасне гасло. Але реальність інша. І це гасло не працює. Так само, як не працює емоційний закид «так там яйця по мільйону.». Бо корупція є, і як би ми не хотіли, вона не зникне за одну ніч. Як за одну ніч не почнуть раптом збільшуватися доходи від митниці. Зменшення корупції — це довгий і кропіткий процес впровадження реформ в галузі верховенства права і боротьби з корупцією. І миттєвого результату тут не буде. Як би нам не хотілося. А значить, раптово в бюджеті не з’являться гроші, які перестали красти.
Який висновок? Популярними заходами гроші не знайдеш. І сподівання на це є звичайним інфантилізмом, на який ми не маємо права під час війни.

Чи можна знайти гроші непопулярними заходами? Так. І дорослий підхід полягає в тому, що ми називаємо варіанти неприємних рішень і далі обираємо.

Перше рішення — різке збільшення податків. Яких і на що, можна дискутувати.

Друге, найбільш очевидне рішення, — це запуск друкарського верстата. Коли ми просто надрукуємо 150 млрд грн.

І дорослі люди кладуть на стіл пропозицію і пропонують приймати рішення. Розуміючи усі наслідки. Як наслідки від різкого збільшення податків, так і від запуску друкарського верстата. До речі, обидві історії будуть дуже болючі для економіки, що в перспективі зменшить надходження до бюджету, зменшить наші можливості фінансувати армію. А друк коштів ще й буде порушенням наших зобов’язань перед партнерами.
І от вибір дорослої людини. Прийняти рішення, чи варто йти на такі кроки через абсолютно справедливе бажання підняти доходи військовим.
Популісти так питання не ставлять, правда ж?

І ця загроза з нами надовго. Загроза популізму. Після війни країна буде травмована, наповнена нерозумінням одне одного і невиправданими сподіваннями. Ідеальна жертва для популіста.

Джерело