Лише один поранений зі ста залишиться інвалідом...

З початку бойових дій на сході військово-медичний клінічний центр Західного регіону прийняв на лікування понад 600 військовослужбовців. У Львівському центрі пролікувалося близько 300 бійців. Зараз у львівському шпиталі перебуває 120 учасників АТО. П’ятеро — у важкому стані.

Позавчора до Львова доправили літаком з Дніпропетровська пораненого водія однієї з медичних бригад (разом з ним до Львова прибуло 20 військових, які також потребують медичної допомоги).

“Автомобіль чоловік залишив на пагорбі у лісі. Баки були заповнені пальним, а у кузові стояла бочка з 200 л бензину. Унизу розташовувався бліндаж, де відпочивали наші військові. Почався мінометний обстріл. Водій кинувся до авто, щоб відігнати його на безпечну відстань і отримав поранення. Поранення легке, через 3-4 тижні повернеться у стрій”, — запевнив полковник медичної служби, головний хірург Західного регіону Ігор Богдан.

“Зараз на сході перебуває сім груп медиків, які надають допомогу військовослужбовцям Збройних сил України та інших військових формувань (Державної прикордонної служби, Нацгвардії, добровольчих батальйонів, зокрема тих, що не входять до структури Міністерства оборони чи МВС). Військових, які отримали поранення у ході АТО, доправляють у Харківський військово-медичний клінічний госпіталь або Дніпропетровський гарнізонний госпіталь. Якщо є потреба у продовженні лікування, везуть у Київ, Одесу, Вінницю або Львів. Після лікування проводиться реабілітація, після якої військовий повертається на службу або проходить соціальну адаптацію”, — пояснює начальник Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, полковник медичної служби Іван Гайда.

“Лише 1% поранених та травмованих залишаться інвалідами”, — кажуть військові медики.

Протезування кінцівок від початку АТО потребувало лише п’ятеро поранених, що потрапили у цей госпіталь.

Найскладніші хворі — з термічними опіками (зараз на лікуванні перебуває військовий, який отримав 52% опіків тіла). “Стабілізувався стан Олександра Косолапова — бійця батальйону “Айдар”, уродженця міста Щастя на Луганщині, який отримав важке поранення нижніх кінцівок з розчавленням м’яких тканин, — повідомили медики. — Також плануємо переводити з реанімації Олексія Семенюка (хлопець — зі селища Демидівка, що на Рівненщині), який отримав вогнепальне поранення у живіт (куля зачепила шлунок)”.

“Раніше відчували нестачу донорської крові рідкісних груп. Але коли зробили оголошення, що потребуємо донорів, — телефон не змовкав. Зараз маємо великі запаси препаратів крові, але закликаю всіх українців набиратися сил і вітамінізовуватися, бо нашим бійцям знадобиться ще багато крові”, — каже начальник клініки анестезіології, реанімації, інтенсивної терапії та детоксикації, заслужений лікар України, полковник медичної служби Степан Горобчук.

Військово-медичний центр на 70% фінансується з держбюджету. 30% — волонтерська, меценатська допомога.

Медики найбільше потребують сучасного обладнання. Просять допомогти зі збором коштів на сепаратор — хворому зможуть переливати його власну кров, яку той втрачає під час операції. Коштує такий апарат 800 тис. гривень. Також потребують спеціального реабілітаційного обладнання. Не вистачає спеціальної медичної техніки для евакуації поранених, броньованих санітарних транспортних засобів. Бронежилети не захищають від таких видів зброї як залповий вогонь, міна чи снаряд — лише від куль і осколків.

“До Центру найчастіше доправляють військових з осколковими пораненнями м’яких тканин, мінновибуховими пошкодженнями нижніх кінцівок, пораненнями грудної клітки і черевної порожнини, пораненнями нейрохірургічної сфери (черепа, головного і спинного мозку). Найскладніші — поєднані поранення. З кулями снайперів рідко маємо справу, — визнає головний хірург Ігор Богдан. — Снайпери не стріляють, щоб поранити, — стріляють на ураження. Хоча й вдаються до такої тактики — навмисно ранять одного бійця, щоб виманити інших. Так, наприклад, загинув чоловік відомої журналістки Тетяни Чорновіл — рятуючи пораненого товариша”...