«Мама досі не знає, де я був...»

Герої близько двох місяців воювали у Донецькій та Луганській областях. Усі фронтовики повернулися додому живі. Але є одинадцять поранених, які лікуються в госпіталях (двоє прикордонників з незначними травмами відмовилися від лікування, прибули на урочистості. — Авт.).

...Плац кінологічного нав­чального центру у Великих Мостах “потонув” у синьо-жовтих стягах, кульках у кольорах національного прапора, вишиванках. Фронтовиків обнімають і цілують дружини, діти, рідні та близькі, які з нетерпінням чекали їх вдома. На плацу — радісні вигуки “Слава героям!”, “Молодці!”, “Вітаємо наших захисників!”. Кілька жінок тримають плакат з написом “Слава героям-прикордонникам з взводу об’єднаної мотоманевреної групи!”. Та й самі прикордонники не приховують емоцій. В один голос кажуть: на війні стали однією сім’єю, бойові команди розуміли з півслова.

Героїв вітали місцеві хористи, які виконували патріотичні пісні, а танцювали та співали школярі. Керівництво Західного регіонального управління державної прикордонної служби України подякувало за мужність бійцям. Найтепліші слова подяки адресували батькам бійців, які виховали справжніх чоловіків.

Голова Львівської ОДА Ірина Сех та голова Львівської облради Петро Колодій нагородили грамотами ЛОДА та ЛОР активних учасників АТО. Нагороди, відзнаки та ордени за мужність третього ступеня прикордонники отримали і від керівництва Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Прикордонник, майор Михайло Майкут розповів “ВЗ”, що за 56-денне перебування в АТО багато пережили, були на межі життя і смерті. “Я у погонах з 1991 року, — каже він. — Якщо знову скажуть “треба”, то готовий знову захищати східні кордони України від ворога. Маю невеличкий страх, але він має бути правильний. Неправильний страх викликає паніку, а правильний включає інстинкт самозахисту”.

Михайла Майкута чекала вдома дружина Світлана та дворічний син Святослав. Він міцно обнімає хлопчика, цілує у щічку. Пан Михайло розповідає, що телефонував коханій раз на три дні. Забороняв їй самій телефонувати, щоб не відволікала від служби. “Мама досі не знає, де я був, — продовжує розмову прикордонник Михайло. — А дружину змушений був повідомити про роботу в АТО. Спілкувався з нею фразами “Відпочиваю нормально”. Головне — повідомити рідним, що я живий і здоровий”.

До розмови приєднується прикордонник, старший сержант Вадим Михайлюк: “На війні були “веселі” моменти, наприклад, коли розвідка викрала у сепаратистів міномет. Вони прийшли, хотіли постріляти, але не було чим. Добрі люди забрали міномет, подарували нашим армійцям. Ми ним стріляли по сепаратистах. Серед наших були поранені. Мені трохи травмувало руку. Були відчуття, що можемо не повернутися додому живими. Навіть, коли лягали відпочивати, то не спали... Стежили, щоб не прокрався ворог. В АТО на сході ми працювали, як сліпі військові, які не мали бойового досвіду. Досі вміли воювати лише на полігонах (перед поїздкою в АТО прикордонники проходили вишкіл у Великих Мостах. — Авт.). На війні швидко вчилися, добре координували свої дії. Це дозволяло відбити групи терористів. Якби цього не робили, то потрапили б у полон або були розстріляні”.

Вадим Михайлюк розповів “ВЗ” про настрої серед місцевих та росіян. Там фронтовиків називали “укропами”. “Питали їх, чому “укропи”? — продовжує розмову старший сержант. — Нам пояснили, що це начебто Українська народна повстанська армія патріотів... Казали, що ми — небезпечні люди. Вояків АТО називали “бандерівцями”. Для них не було ніякого значення, чи вояк з Києва, чи зі Львова”.

Запитую добровольців-прикордонників, що отримають за службу в АТО. “Я ризикував життям не заради пільг, а заради держави, — зазначає Вадим Михайлюк. — Думаю, отримаємо статус учасника АТО та десять сотих землі для будівництва житла. Статус учасника АТО дасть нам економію (25%) на усі комунальні послуги, безкоштовний проїзд по Україні. Також матимемо щорічну грошову допомогу, пільги на будівництво”.

Як сказав на брифінгу начальник Західного регіонального управління Державної прикордонної служби генерал-майор Ігор Андрусік, після повернення прикордонників чекає відпустка. Потім повернуться у стрій, щоб охороняти кордон. Військовослужбовці захищають східний кордон за графіком. Коли прийде черга прикордонників Західного регіонального управління, то знову поїдуть воювати в АТО.

“Працюємо над програмою підтримки сімей військових, які були в АТО, — додала Ірина Сех. — Дивимося, які ще кошти можна витягнути з обласного бюджету для матеріальної допомоги. Хочемо виділити з резервного фонду обласного бюджету 4 мільйони гривень (для загиблих учасників АТО)”.