Досі армію не вчили «зачищати» будинки і міста...
3-й батальйон територіальної оборони, який проходив вишкіл на Яворівському полігоні, вже перебуває в зоні АТО
3-й батальйон територіальної оборони Збройних сил України минулого тижня поїхав в зону АТО. Перед цим кілька тижнів хлопці проходили військовий вишкіл на Яворівському полігоні. Кореспондент “ВЗ” напередодні відправки бійців на схід поспілкувалася з ними.
Не хотів бути «диванною сотнею»
Знайомлюсь із командиром 3-го батальйону територіальної оборони, підполковником запасу Андрієм Кушніром. За його плечима досвід участі в миротворчих операціях. «Я прослужив у Збройних силах України 21 рік, — розповідає Андрій Віталійович. — Чому повернувся до війська? Не хотів бути “диванною сотнею”. Пройшов Майдан і почав шукати можливості застосування своїх знань та досвіду в армії. Разом зі своїм заступником зайшли у військкомат. За два дні мені передзвонив працівник військкомату та запропонував посаду командира батальйону. Через годину я підписав усі необхідні папери, і 15 травня був призначений на посаду комбата».
Цікавлюся, чому ж свого часу Андрій Кушнір обрав військову професію. Виявилось, його батько був військовим, родом з Вінниччини. Родинна атмосфера була просякнута армійською культурою. «Мені жодного дня у військовому училищі не було важко, — пригадує Андрій Кушнір. — Опинився у своєму середовищі».
Ось бійці 3-го батальйону територіальної оборони долають смугу психологічного навантаження. Напруженість досягається впровадженням в обстановку навчань і польових занять елементів небезпеки, усього того, що викликає страх: метання бойових гранат, подолання міновибухових загороджень, форсування водних перешкод, десантування, наступ одразу після вибухів снарядів і мін. Мороз по шкірі, коли чуєш постріли танкових підрозділів. Як пояснює підполковник Кушнір, смуга психологічного навантаження імітує вогонь супротивника, але за умови, що особовий склад перебуває на полі бою, а не спостерігає цю картину здалеку.
У бійців все це викликає психічну напругу та необхідність вирішувати задачу в обмеженому часовому проміжку. Несподівана перешкода на маршруті просування підрозділу істотно обмежує запаси часу батальйону на виконання завдання. Активність «супротивника» здатна поставити особовий склад в обстановку цейтноту. Ускладнення завдань, обмеження сил і засобів, виділених на їх вирішення, підвищення самостійності — все це способи створення істотної психологічної напруги з навчальною метою.
Важливе місце в психологічній підготовці займають спеціальні вправи, призначені для рішення переважно психологічних задач. «Батальйон пройшов загальновійськову підготовку з урахуванням досвіду, здобутого в Югославії, Іраку та на сході України, — каже комбат Кушнір. — В армії не вивчали такої ситуації, як «зачистка» будинку. Тренування взяті з навчальної програми підготовки спецпідрозділів».
Бійцеві з Червонограда амуніцію закуповував колектив шахти, де він працював
Як зазначив командир батальйону, програму бойового злагодження бійці перевиконали майже удвічі. «Часу для навчання багато не буває, — сказав комбат. — Досвід набували швидко і якісно, адже більшість проходила військову службу у Збройних силах та Внутрішніх військах. Навички відновлюються швидко, і вони всіляко допомагали новачкам опановувати армійську справу».
Одягти бійця — таким девізом керується нині народ України. «Без проблем не обійшлося, — зізнався підполковник Андрій Кушнір. — Взуття, яким нас забезпечили на початку формування батальйону, не витримало й двох днів експлуатації у польових умовах. Виробник цього «дива» навіть намагався зробити «ремонт», але ходити у такому взутті не просто неможливо, а шкідливо. Вирішити цю проблему вдалося — всі військовослужбовці отримали добротні берці, які не бояться жорсткого атмосферного впливу. Бронежилетів отримали більш ніж достатньо. Близько 200 бронежилетів надали в Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Всі взірці бронежилетів перевірили на міцність — тримають кулю від СВД».
Командири підрозділів теж долучилися до процесу комплектування. Зокрема командир однієї з рот знайшов спонсорів, які допомогли закупити обмундирування, засоби індивідуального захисту та навіть декілька коліматорних прицілів для зброї. Одному бійцю з Червонограда, наприклад, обмундирування, засоби захисту та амуніції закуповував увесь колектив шахти, на якій він працював.
«Бачу позитивні кроки в напрямі забезпечення армії, — каже Андрій Віталійович. — Агресія з боку Росії триває. Маємо бути готовими до гіршого. Військові мають бути на крок попереду. Нарешті, як мені здається, ми починаємо робити випереджувальні кроки, нарощувати наші зусилля. 23 роки розвалювалась армія. Дуже багато професіоналів звільнилося. Мені залишався рік до отримання звання полковника — я закінчив Військову академію в Києві. Ще можна було служити і служити. А я був вимушений піти. Були шалені скорочення. Не було перспектив щодо подальшої служби, грошового забезпечення. Не бачив перспектив залишатись в такій армії. Виштовхували фахівців. Ті патріоти зараз повертаються до лав Збройних сил України, щоб захищати країну».
Коли версталась газета, на зв’язок вийшов командир підполковник Андрій Кушнір. Розповів, що хлопці вже на сході, в Луганській області. Їхня зона відповідальності — блокпости.
