«Порошенко знає, хто в його команді чим дихає...»

Минає перший робочий тиждень п’ятого президента України Петра Порошенка, з яким пов’язують багато надій. Експерти аналізують його “тронну” промову під час інавгурації

7 червня. У своєму виступі глава держави визначив пріоритетом мир у країні, її безпеку, національну єдність. І назвав такими, в яких не може бути компромісу, питання Криму, європейського вибору і державного устрою. Наскільки реалістичними, “підйомними” для Петра Порошенка є озвучені завдання, кореспондент “Високого Замку” цікавився в аналітиків — голови правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка, директора Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталія Кулика, кандидата політичних наук Олександра Палія.

— Які враження залишилися після програмного виступу президента? Що революційного почули у ньому?

В. Фесенко. За формою і змістом промова президента відповідала нинішній ситуації. Інавгурація виглядала скромною, без пафосу — бо час у країні складний. Петро Порошенко визначив ключові позиції своєї політики: стратегічна мета — європейська інтеграція, першочерговий пріоритет — подолання кризи на сході. Реалізувати ці завдання буде непросто, не треба очікувати швидкого результату. Але Порошенко дав зрозуміти, що усвідомлює виклики і має бачення, як реагувати на них. Показав себе політиком, який не ставить ідеалістичних завдань, а, навпаки, достатньо прагматично оцінює поточну ситуацію і відповідно формулює завдання.

В. Кулик. Інавгураційна промова сколихнула суспільство, дала імпульс сподівань, надій, очікування. Президент вказав на стратегічні речі: відновити безпеку, знайти порозуміння, “зшити” краї­ну. Порошенко сказав, що при його правлінні не буде жодної федералізації, але пройде децентралізація. В основі основ для нього — європейська інтеграція, реформа влади, зміна підходів, справжні реформи, боротьба з корупцією. Ці виклики він сприймає достатньо реалістично. Не було шапко­закидання.

О. Палій. Відчувався ентузіазм Порошенка щодо вирішення проблеми тероризму. Людина з управлінським досвідом, яка заробила мільярди, вважає, що всі проблемні питання можна вирішити швидко. Новаторською можна вважати заяву Порошенка про організацію коридорів для російських терористів, аби вони покинули Україну.

Промова президента була в руслі суспільних очікувань. Порошенко готовий до компромісу, але цей компроміс не безмежний. Єдиною державною залишається українська, водночас дається гарантія на вільний розвиток російської та інших мов. Порошенко говорив про децентралізацію, яка не загрожувала б унітарності держави. Відчувалося, що він справді думає так, як говорить. Попередні президенти читали з написаного, і не розуміли, про що йдеться...

— Президент говорив про Крим, який “був, є і буде українським”. Але не розшифрував “дорожньої карти”, з допомогою якої можна було б повернути окуповану територію...

В. Фесенко. Президент говорив про принципові речі у переговорах з Росією: Крим де-юре є українським. Це те, що треба було йому сказати. Називати дату повернення півострова для глави держави було б безвідповідальним популізмом. Порошенко — не Ляшко... Не виключаю, шо нинішня ситуація з Кримом тягнутиметься багато років. Треба розуміти, що у найближчій перспективі власними силами Крим повернути не зможемо. Хоча рано чи пізно це станеться. Інавгураційна промова — не той випадок, не той формат, де треба вдаватися у деталі цього повернення...

В. Кулик. Як колишній бізнесмен, Порошенко є раціональною людиною. Очевидно, що відразу після його інавгураційної промови Крим не повернеться до України. У кримському питанні слід виробити системну політику. Вона полягає у спонуканні міжнародної спільноти виступати на українському боці, продовжувати тиск на Російську Федерацію та її керівництво.

О. Палій. Світ не визнаватиме Крим російською територією. На всіх картах він буде позначений як частина Украї­ни. Рано чи пізно ми прийдемо до того, що тиск може стати серйозним чинником для зміни стану речей. Зміниться політика Росії, її впливи на міжнародній арені. Російська сила буде усихати... Говорячи про Крим, президент сказав те, що і потрібно було, — територіальна цілісність є фундаментом держави.

— Як сприйняли призначення керівником Адміністрації президента медіа-магната Бориса Ложкіна?

В. Фесенко. Попри те, що чутки про кар’єрний злет Ложкіна ходили раніше, його призначення є неочікуваним. Це експеримент. На високу державну посаду призначено людину, яка не має досвіду роботи ні в системі державного управління, ні у царині політики. Водночас це може означати, що президент хоче модернізувати свою Адміністрацію, зробити її більш сучасною, динамічною структурою з акцентом на комунікацію. Те, чим займався Ложкін раніше.

Важливим є і чинник довіри. Свого часу Ложкін і Порошенко були бізнес-партнерами. Призначення Ложкіна — це визнан­ня його менеджерських здіб­ностей.?Компенсувати брак його досвіду у системі державного управління будуть за рахунок інших людей, зокрема пана Рафальського, котрий краще від усіх в Україні розуміє, як має функціонувати АП як інститут державного управління. Можливо, у підмогу Ложкіну керівником юридичного напряму призначать Романа Зварича...

В. Кулик. Пан Ложкін є бізнесменом, який живе у матеріях нового менеджменту. Від нього очікують, що побудує роботу офісу президента з точки зору досягнення конкретних результатів, мінімізації збитків від неправильно витраченої енергії. Щодо розділення бізнесу і влади — тут виникають запитання. Ложкіна пов’язують з медіа-холдингом UMH group, є інформація, що він намагає­ться повернути цей бізнес собі.

Щодо звинувачень про те, що Ложкін начебто мав відношення до видань з антиукраїнською позицією — я б не робив таких порівнянь. Під час Революції гідності Ложкін був однозначним у своїх симпатіях до неї. Підтримував Майдан.

О. Палій. Порошенко призначив керівником Адміністрації президента людину, з якою працював, про яку знає, чим вона дихає. Це стратегія вузької кадрової політики, прийнятної для АП. Головне, щоб цей принцип не був поширений надалі, при призначенні міністрів, голів держадміністрацій, де ця стратегія не працює. Президенту доведеться приймати сотні кадрових рішень — там йому знайомих не вистачить, тим більше кваліфікованих. Сподіваюся, Порошенко дотримуватиметься широкої кадрової політики — шукатиме тих, які справді є ефективними управлінцями. Кадри, як відомо, вирішують усе, особливо, коли йдеться про сферу національної безпеки.