Із боксерського рингу - на персональну виставку

Ще два роки тому ранок львів’янина Івана Притули розпочинався із пробіжки. Далі - кілька годин вправлянь у боксерській майстерності й робота з тими, хто також мріяв опанувати цей вид спорту. А нещодавно ми зустрілися на майстер-класі, куди колишній боксер Іван Притула прийшов вдосконалюватись вже як художник.

Під час майстер-класу Іван отримав фото з пейзажем і завдання перенести його на полотно. Мені розповів, що дванадцять років поспіль вдосконалювався у боксі, здобув фах тренера у Львівському державному університеті фізичної культури. Як і мріяв, став професійним боксером, здобув чимало кубків і нагород. Але одного разу йому наснився сон: галерея, картини, багато людей, преса й усвідомлення того, що це виставка його робіт! Зранку ж з’явилося невгамовне бажання щось намалювати. Іван зізнається, що до того дня не знав навіть, на чому картини пишуться. Але після «віщого сну» купив полотно, і згодом на ньому постали двоє коней на синьо-жовтому тлі.

«Бокс був всім моїм життям, - пригадує Іван. - Я не цікавився мистецтвом, не ходив на виставки, та й, звісно, не планував ставати художником. Малював хіба що в школі, на уроках. Тоді фактично єдиними картинами, які бачив, були ікони, тому їх і зображав. У мене ще досі зберігається ікона, яку створив у віці 10 років. Тоді не мав пензликів і малював… пальцем».

Тоді мистецтвознавців в оточенні Івана не було, але бали за свої малюнки завжди мав найвищі. Дехто говорив, що у нього талант. І от зараз повернувся до пензлів і фарб. Щоправда, отримувати диплом у цій сфері не планує. А от майстер-класи чи воркшопи відвідує із задоволенням, бо там можна отримати справді практичні знання і вдосконалитися.

Про роки у боксі не шкодує, бо колись професійні поєдинки були його мрією, отримував задоволення на рингу. Але у червні-2017 провів прощальний бій, закрив боксерський зал, в якому був тренером, і присвятив себе малюванню. Тепер справжню радість відчуває, коли малює.

«У боксі усе плинне, швидкоминуче - сьогодні здобув перемогу, радієш, отримуєш привітання, - розповідає Іван. - А наступного дня ніхто й не згадає, переміг ти чи програв. З картинами усе по-іншому. Вони житимуть довго, а в них і я, хай навіть в оселях рідних чи друзів».

Картини Івана виконані переважно у світлих тонах. Розповідає, практично не використовує темних кольорів, бо прагне, щоб полотна несли радість, створювали позитивний настрій. Каже, свої картини малює серцем і завжди радіє, коли вони роблять хоч на мить світлішим чиєсь життя. У доробку боксера-художника вже понад тридцять робіт та дві персональні виставки.

Хоч професійний бокс Іван покинув, спортом займається регулярно. Проте тепер його графік виглядає по-іншому: замість тренувань – майстер-класи, замість поєдинків – виставки. А замість нічного сну інколи може й картину написати. Про свій вибір на користь мистецтва не шкодує, адже воно зробило його щасливішим, а мамине серце - спокійнішим.