Важко жити, шкода вмерти...

Недаремно літні люди відкладають гроші на свій похорон заздалегідь. У моєї знайомої помер 71-річний батько, і я переконалася, що “лічильник” включився одразу після того, як він відійшов у кращий світ... Якщо для пані Оксани смерть рідної людини це горе, то для служб, причетних до поховання, - можливість заробити свіжі гроші. За найскромніший похорон сьогодні треба викласти з кишені близько 10 тисяч грн. На кожному етапі транспортування померлого на цвинтар ви можете зіткнутися з абсурдними речами. Інколи аж волосся стає дибки...

Оксана розповідає, коли дізналася, що батько помер, зателефонувала у поліклініку, що на вул. Повітряній, аби зафіксувати факт смерті. Годину (!) у реєстратурі ніхто не піднімав слухавки. Довелося бігти у медичний заклад. Дві пані за склом сказали йти до дільничного лікаря. Та зауважила, що померлий у неї не лікувався, мовляв, вона його не знає. Зареєстрований за однією адресою, а жив за іншою. Тож вона не може видати лікарської довідки про смерть. “Лікарі сказали, треба йти у поліклініку за місцем прописки, - розповідає пані Оксана. - Коли ми туди прийшли, нам сказали викликати поліцію. Викликали ще й “швидку”. Лікарі “швидкої” лише зафіксували факт смерті (більше повноважень, згідно з новим законом про поховання, вони не мають), а працівники поліції склали акт про те, що людина не померла насильницькою смертю. Поліцейські сказали, що цей акт зберігатиметься в їхньому архіві. Тож відправити тіло у морг ми не могли, бо не мали жодних документів!”.

“Зв’язатися з поліцією телефоном, аби хтось пояснив, що робити, не вдалося, - веде далі пані Оксана. - Черговий Залізничного райвідділу кинув слухавку... Заскочили у машину і поїхали до поліції, хоча на годиннику вже була восьма вечора. Зіткнулися у коридорі з якимось начальником. Розповіли, що сталося. Він пояснив, якщо лікарі у чомусь сумніваються (померлий у них не лікувався або вони не впевнені, що стало причиною смерті), то медики зобов’язані скерувати тіло на судово-медичну експертизу (скласти відповідну постанову про це)”.

Утім, лікарі міської поліклініки додому не прийшли. А поліцейські пояснювали, що скеровують тіло на експертизу лише тоді, якщо людині до 60 років і вона померла за нез’ясованих обставин (наприклад, на вулиці). Замкнуте коло... “Виявилося, що поліція вже не вперше стикається з такими випадками, - розповіла Оксана. - Поліцейський зателефонував до начальниці моргу, що на вул.Пекарській. Та сказала, що лікарі бояться видавати документи, щоб не було судових позовів...”.

Урешті-решт, каже пані Оксана, у поліції пішли назустріч. Виявляється, на весь Львів працює лише один черговий слідчий, що скеровує тіло на судово-медичну експертизу. Після цього родичі викликають “соту бригаду” з моргу, яка забирає покійника. “Коли я запитала слідчого, як часто стикається з такими випадками, відповів: “Буває”. “І що роблять люди?”. “Ходять і просять...”.

Судово-медична експертиза, оформлення документів про смерть і все решта забрали у рідних померлого чимало фізичних і моральних сил. А ще треба було забігти у районну прокуратуру і там взяти дозвіл на поховання. “Лічильник” почав крутитися з шаленою швидкістю. Попри те, що експертиза у моргу була безкоштовною, треба було заплатити за катафалк 694 грн., за копання ями — 1750 грн. Труна з вінками обійшлася у 3500 грн. (є труни, звісно, і по 8 тисяч грн. і дорожчі). Якщо у вас немає кому виносити труну — ще 450 грн. “Ми ховали п’ять років тому свекра, ціни на все були удвічі нижчі, - каже пані Оксана. - Оренда каплиці на вул. Пекарській - 200 грн. Коли ми запитали про священика, нам сказали, що люди дають хто скільки може, але найчастіше 300-350 грн., плюс 30 грн. за свічки”.

Пригадую, як на Голосківському цвинтарі, років зо два тому, ховали на крутому схилі... Нині ж на цвинтарі з’явилася рівна земельна ділянка, де знаходять свій спокій душі померлих. Колись на цій території були дачі (близько 20 гектарів виділила міська рада). Декілька розвалених будиночків там і досі стоять. Моя знайома, коли побачила таку величезну кількість поховань, пожартувала: «Тут людей більше, ніж у місті...». Я запитала чоловіка, який копає ями на цвинтарі, коли тут почали ховати. Відповів, що цю територію “заселили” за зиму (!). За день буває 10-12 похоронів.

Якщо хтось хоче, аби біля могили залишили ще одне місце, може замовити... лавку. “Лавка зі спинкою коштує 800 грн., без спинки — 700”, - сказав чоловік, який копав яму. Заплатити треба було одразу на місці. Я зателефонувала до директора ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» Василя Глови, аби розпитати про ціни на ритуальні послуги.

“Якщо у людини пенсійного віку помер прямий родич (наприклад, у дружини — чоловік), то місце бронюється автоматично і безкоштовно, - каже пан Глова. - А лавка коштує 280-320 грн.”. Запитую, чи зросла останнім часом кількість поховань. Пан Глова каже, за рік на цвинтарі ховають близько чотирьох тисяч людей. Ця цифра залишається незмінною...

Фото автора