«Головну проблему своїх виборців почала вирішувати з того, що зняла її з… безпілотника»

Часто «слуги народу» після того, як отримали представницький мандат, забувають про проблеми виборців. Не поспішають звітувати перед громадою, як це передбачено законом. Бо похвалитися нічим. Депутат Львівської облради від «Громадянської позиції» Тетяна Бей, яку у жовтні минулого року делегували в обласний «парламент» жителі мікрорайонів Рясне-1, Рясне-2, вул. Шевченка, старається ламати ці традиції. Попри свою підприємницьку діяльність, чимало часу приділяє громадській роботі. Секретаря постійної комісії з питань культури, історико-культурної спадщини, туризму, духовного відродження та засобів масової інформації голова облради Олександр Ганущин вважає одним з найактивніших колег. Про зроблене за перші 100 депутатських днів Тетяна розповіла кореспондентові «Високого Замку».

— Хоча в облраді у мене «гуманітарний» напрям діяльності, не проти зайти, як мовиться, у чужу парафію. Скажімо, підключилася до вирішення проблем із зарплатними боргами червоноградських гірників. Разом з іншими депутатами приїхала до страйкарів, щоб на місці вникнути в їхні негаразди. Побувала у шахті «Лісовій», спускалася на глибину 550 метрів, переконалася, як тяжко працюють ці люди, особливо жінки. У кабінетах їхніх мозолів не побачиш, внутрішнього стану не зрозумієш. Тож була задоволена, коли вдалося бодай частково погасити заборгованість перед трударями…

— Але ж Червоноград — не ваш виборчий округ!

— Не мій. Але це моя область, моя Україна… Ми з колегами намагаємося займатися «всім і всіма». Завжди хотіла допомагати людям. Незважаючи на невеликий депутатський досвід, багато що вже вдалося. Звіт про перші результати незабаром розішлю кожному із майже 36 тисяч виборців свого округу. Інформацію про зроблене «вивішую» на власному сайті і у Facebook. Роботу показую у динаміці.

От, наприклад, довгий час жителів вулиці Брюховецької турбує незручність при переході через залізничну колію поблизу фанерного заводу. Особливо тяжко доводиться літнім людям, молодим мамам з дитячими візочками. Коли перед твоїм носом човгають локомотиви, недалеко до біди…

— Як могла зарадити цьому молодий депутат?

— До вирішення проблеми підійшли нестандартно. Попросили журналістів, і ті з допомогою дрона-безпілотника зняли на відео всі оті митарства людей. Ролик з перебіжками-стрибками через рейки розмістили в Інтернеті, щоб привернути увагу до проблеми. Надійшло багато емоційних відгуків. З’ясувалося, загалом у Львові, в області, у багатьох інших місцях України люди поневіряються так само…

Обговорили проблему з громадськими активістами. «Колійне» відео стало промовистою ілюстрацією до нашого звернення на адресу мера Львова, голови облради, керівника Львівської залізниці. Написали у Київ міністру інфраструктури. Звернули його увагу на гостру необхідність внесення змін у державні норми безпеки на залізниці, облаштування спеціальних пішохідних переходів. У столиці визнали наші аргументи переконливими і дали відповідні доручення Укрзалізниці. Це відомство повідомило, що протягом 2016 року перегляне стандарти безпеки у своєму господарстві. Один перехід у Рясному уже функціонує. Це маленька перемога. Під час розмови зі мною керівник Львівської залізниці Богдан Піх пообіцяв встановити ще один перехід, змонтувати освітлення. Це, звичайно, затратно, але життя людей коштує більше…

— Тобто до «голосу народу» чиновники прислухалися…

— Хотіла б, аби це стало правилом. Тому ініціювала таку форму комунікації людей з обласною владою, як електронні петиції. Раніше громадяни могли порушити ту чи іншу проблему, домогтися внесення її у порядок денний відповідних органів лише через партійну організацію або через депутата. Електронні петиції цей шлях спрощують. Якщо будь-який житель області збере під зареєстрованим зверненням щонайменше дві з половиною тисячі підписів, то петиція набуває юридичної сили, обласна рада зобов’язана розглянути це звернення. Незабаром новація запрацює, найближча сесія її узаконить.

— Недавно ви були з діловою поїздкою в Ізраїлі…

— Так, їздила туди на міжнародну туристичну виставку, щоб налагодити тісніші культурні зв’язки «землі обітованої» з Україною, зокрема, щоб влаштувати більшу промоцію Львову, іншим нашим перлинам. В Ізраїлі живе багато колишніх наших співвітчизників, через них можна прокласти містки спів­праці. Ізраїльтян особливо зацікавили наші курортні міста. У цю поїздку я запросила мера Трускавця та його заступника, вони багато чого почерпнули цікавого для своєї роботи. Незабаром з Ізраїлю має приїхати група експертів, щоб вивчити туристичний потенціал Львівщини. Уже цього року туристи з Тель-Авіва, які раніше відвідували лише Київ і Одесу, зроблять пізнавальні поїздки по Галичині.

— Після того, як ви стали депутатом, життя стало інтенсивнішим…

— Це точно — часу на себе і друзів поменшало. Не думала, що депутатська робота така виснажлива. Скажімо, багато сил іде на те, щоб порозумітися з чиновниками міської влади, — найперше, у питанні інвестицій. Мене, депутата обл­ради від Львова, ці чиновники чомусь сприймають як чужу, проглядається партійна ревнивість. Але ж робимо спільну справу!

Попри все, не шкодую, що «впряглася» у депутатство. Те, що займаюсь чужими долями, мене надихає. Щосереди, з 16 до 18 години, вислуховуємо відвідувачів громадської приймальні, яка працює у приміщенні ЛКП «Рясне-402». Рада, що за власні кошти закупила 30 комплектів зимового вбрання для учасників АТО з батальйону «Київська Русь». Що організувала різдвяний відпочинок у Львові для дев’ятьох дітей з міста Щастя на Луганщині. Що допомогла весело провести зимові свята дітям моїх виборців у школах №№33, 41, 92, 94, 100. Зі свого депутатського фонду для 28 громадян виділила майже 32 тис. грн. допомоги. Її отримали одинокі матері з дітьми-інвалідами, малозабезпечені сім’ї, ті, що потребують дорогого лікування…

З’являється бажання зробити ще більше. Найближчим часом планую зрушити задавнену проблему об’їзної дороги на Левандівці...