«Де раніше було засилля «регіоналів», з’являться виразні проукраїнські сили...»

Добігає фінішу виборча кампанія. 25 жовтня українці за новим законом оберуть нових представників громад на місцях. Після президентських, парламентських перегонів місцеві вибори завершать дворічний цикл з перезавантаження української влади, про що політики обіцяли на Євромайдані. Яких результатів можна сподіватися на місцевих виборах, чи принесуть вони сподіване оновлення регіонального депутатського корпусу, а відтак чи змінять на краще справи на місцях? Про це та інше — у розмові кореспондента “Високого Замку” з політологом Ігорем Танчиним.

- Ви задоволені перебігом виборчої кампанії: рівними змагальними умовами, відсутністю брудних технологій, появою цікавих політичних гравців?

- Багато що у цій кампанії було закладено новим законом про вибори. Парламентські партії приймали його у своїх інтересах. Закон вийшов половинчастим: всі начебто хотіли відкритих партійних списків, а вийшло щось гібридне. Звідси й похідні проблеми. Як-от - багато виборців голосуватимуть за одну людину, сподіваючись, що вона захищатиме їхні інтереси, а після голосування може виявитися, що цей виборчий округ взагалі... не представлятиме жоден із висунутих кандидатів. Нова система виборів створила перепони для нових партій. Це високий прохідний бар’єр і залежність здобуття мандата конкретним кандидатом від результату партії, зокрема.

- На кожному кроці - засилля політичної агітації. Чия є найбільш переконливою?

- У будь-якій передвиборчій кампанії важливішою є не переконливість програми (звичайні громадяни живуть своїм життям, та й усі кандидати говорять приблизно те саме), а можливість донесення своїх поглядів. До людей треба достукатися. Котра з партій чи окремих кандидатів мають більше доступу до ЗМІ, хто з них зуміє вибудувати рекламну кампанію так, щоб на неї звернули увагу, той і буде переконливішим. У кращих умовах політичні сили, які мають доступ і вплив на телеканали, радіостанції, популярні газети, портали. Так, “власний” телеканал, радіо, розкручений сайт має “Самопоміч”. Доступ до різних ЗМІ є у “Батьківщини”. А ще у неї є своя “піхота” - широка мережа низових партосередків, велика група прихильників, - через яку доносить свій сигнал виборцям. У більш вигідних умовах, ніж інші політичні сили, завжди перебуває “партія влади”, на бік якої схиляється частина людей.

- Ви могли б сформувати виборчий “п’єдестал пошани”, принаймні у Галичині. Хто буде у фаворитах, а яку з відомих політичних сил у радах нового скликання можемо і не побачити?

- Через озвучені вище причини найкращі позиції зараз у “Самопомочі”, Блоку Петра Порошенка “Солідарність” і у “Батьківщини”. “Свобода”, прогнозую, набере значно менше, ніж мала на попередніх виборах.

- Цього політичного сезону на виборчій мапі з’явилося кілька новачків, зокрема «Наш край», «Українська галицька партія». Які у них шанси опинитися “під сонцем»? Хто стоїть за цими партіями?

- “Наш край” - такий собі місточок між президентською владою і “міцними господарниками”. У цій політичній силі присутні керівники, бізнесмени, які завжди хочуть бути при владі. “Наш край” тому і було створено, щоб люди, які діють на основі особистих, меркантильних, бізнесових інтересів, мали можливість наблизитися до влади і діяли під її парасолькою. Це така собі “партія влади-дубль”...

За “Українською галицькою партією” проглядається спроба експлуатувати настрої, викликані війною на сході, і тим, що є величезне невдоволення виступами донеччан, які претендують на особливі права, вимагають “почути Донбас”. З іншого боку, це - безпрограшний варіант, який використовують досить давно, але який ні разу “не вистрелив” - щоб зіграти на почуттях місцевого патріотизму. Ці партійці хочуть зробити Галичину “локомотивом України до Європи”. У чиїх політичних інтересах діє ця партія? Одні кажуть, що її використовують для того, щоб понизити рейтинг “Самопомочі”. Інші, навпаки, вважають, що це — допоміжний варіант для неї (на зразок “Нашого краю” при “Солідарності”). Як на мене, проект не матиме успіху, хоча в окремих місцевостях “УГП” здатна подолати 5%-й поріг.

- А “УкрОП”, за яким стоїть дніпропетровський олігарх Ігор Коломойський, може мати своє представництво у Галичині?

- У Львові і області “УкрОП” навряд чи “проросте”. П’ять відсотків занадто висока планка для нього тут. А у глибинці — чому б і ні?

- Особливий інтерес до виборів мера Львова. Якщо раніше позиції чинного міського голови Садового виглядали непохитними, то після низки скандалів кажуть, що він суттєво втратив у рейтингу і другого туру не оминути...

- Другий тур буде, і в ньому виграє Садовий. На фініші може зійтися з одним із трьох найбільших конкурентів — Гірняком, Добродомовим, Васюником.

- Наскільки зашкодили Садовому “церковна історія”, демарш чиновниці Ірини Магдиш і фільм-мочилово на одному з телеканалів?

- Не можна сказати, що той чи інший скандал зіграв роль останньої краплі, що переповнила чашу терпіння виборців. Про “останню краплю” говорити рано. Садовий почувається досить упевнено. Але скандали призвели до того, що динаміка рейтингу чинного мера Львова (і це показують всі соціологічні опитування) стала негативною. Саме тому роблю висновок, що другого туру у виборах мера Львова, вірогідно, не вдасться оминути.

- У другому турі Садовий може витягнути якийсь козир, яким покладе суперника на лопатки?

- Садовий переможе у другому турі, бо є реально сильнішим від суперників. У нього найбільший базовий електорат, який ще можна наростити. Кількість симпатиків усіх інших кандидатів, навіть якщо їх вдасться об’єднати, навряд чи перевищуватиме “групу підтримки” Садового. Недостатньо бути “проти” Садового. Треба, щоб було достатньо голосів “за” його суперника. Такої критичної маси згуртовані противники лідера “Самопомочі”, здається, не мають.

- Існують побоювання, що у східних і південних областях реванш можуть взяти проросійськи налаштовані представники колишньої влади, які спекулюють на соціальних проблемах. І що потім ці сили на місцях нав’язуватимуть свою волю “верхам”...

- Реванш? Місцева влада на згадуваних територіях і так під контролем “біло-блакитних”. Прогнозую, що після місцевих виборів у цих регіонах з’являться виразні проукраїнські сили. А перефарбовані “вчорашні” - “Опозиційний блок” і його союзники (“Відрод­ження”, у певних регіонах - “Наш край”), думаю, втратять порівняно з тим, що мали у 2010-му. І ще одне: «Наш край» чи «Відродження», хоча й не можна віднести до прихильників Революції гідності, але вони все-таки не є переконаними опонентами діючої влади, вони готові йти на угоду з нею. Це таке «болото», яке можна використовувати, але яке може й «засмоктати». Однак це не те саме, що переконані принципові опоненти.

Фото з архіву “ВЗ”.