Капітулювати чи мерзнути?

За два тижні в Україні повинен би розпочатись опалювальний сезон, а газове питання досі не вирішене. Зрозуміло одне — тепло в українських оселях буде, якщо зима буде теплою. На допомогу ЄС сподіватись не варто. Після того, як “Газпром” почав обмежувати обсяги поставки газу до Європи, європейці переметнулись на бік Росії. Ні, вони й далі глибоко стурбовані кризою в Україні і обурюються діями РФ, — але в той же час хочуть, аби Україна прийняла російські умови щодо поставок газу. Тобто ми маємо платити стільки, скільки каже “Газпром”, аби тільки транзиту газу до ЄС нічого не загрожувало.

«Україна зобов’язується у рахунок погашення відкритих рахунків переказати російським партнерам до кінця жовтня два мільярди доларів та ще 1,1 мільярда до кінця року», — заявив після переговорів єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Еттінгер. За його словами, під час переговорів сторони домовились про так званий зимовий пакет. Він полягає в тому, що два мільярди доларів підуть у рахунок погашення боргів за уже поставлений до України газ. Решта суми буде авансом за наступні поставки. При цьому в рамках “зимового пакета” Украї­на має купити до кінця березня п’ять мільярдів кубометрів газу — по 385 доларів за тисячу кубометрів. На думку Еттінгера, Україна повинна спочатку заплатити ці гроші, аби відновити поставки, а вже потім Стокгольмський арбітраж вирішуватиме, чи була ця ціна справедливою. Після Еттінгера виступив радісний міністр енергетики Росії Олександр Новак, який заявив, що залишилось уточнити деякі нюанси. Так виглядало, що сторони і справді вже про все домовились... Аж тут до преси вийшов міністр енергетики України Юрій Продан (учасники чомусь давали не спільну прес-конференцію, а виходили по черзі). Після заяви Продана склалось враження, що його на тих переговорах наче й не було. Зокрема, Продан заявив, що не може бути й мови про сплату боргів доти, доки не буде рішення Стокгольмського суду. За його словами, Україна до кінця жовтня має сплатити не два, а півтора мільярда доларів, і ці кошти підуть не в рахунок погашення боргу, а як передоплата за газ. Потім, за версією Продана, ще по 800 мільйонів “Наф­тогаз” має сплатити у листопаді і грудні. Як виявилось, не домовились сторони і щодо ціни. Україна готова платити у зимовий період 385 доларів за тисячу кубометрів, але це має бути ціна, зафіксована в угоді. Натомість російська сторона наполягає, що ціна має бути 485 доларів, але погоджується зробити знижку у 100 доларів, скасувавши експортне мито. Пастка у тому, що мито скасовується рішенням російського уряду. І його можуть одним розчерком як скасувати, так і повернути. А відповідно до угоди між “Нафтогазом” і “Газпромом” українська сторона буде зобов’язана платити 485 доларів за тисячу кубометрів — це найвища ціна в Європі. Україна на це наразі не погоджується.

Чи вдасться “Газпрому” вкупі з Еттінгером “дотиснути” українських представників, стане відомо уже наприкінці цього тижня — черговий раунд переговорів вирішили не відкладати в довгий ящик. Тим часом у середовищі українських експертів думки з приводу того, що робити Україні у цій ситуації, розій­ш­лись.

“Коли я почув заяву Еттінгера, у мене з’явився помірний оптимізм. Та після зая­ви Продана він вивітрився, — каже директор Інституту енергетичних дослід­жень Дмитро Марунич. — Якщо одна сторона буде стояти на своєму, а інша категорично на своєму — нічого доброго не буде. Ми в такій ситуації, що мусимо йти на компроміс. Не треба сприймати це як капітуляцію. Треба домовитись, а тоді йти до арбітражу, думати, чим цей газ замістити. Об’єктивно, маємо дефіцит газу. На сьогодні нам бракує п’ять мільярдів кубометрів для проходження зимового періоду. Але до цих п’яти мільярдів може додатись ще декілька. По-перше, зима може бути значно холоднішою, ніж ми плануємо. По-друге, реверс може бути меншим, ніж запланований. А він і буде менший. Уряд заклав прогноз — шість мільярдів кубометрів реверсного газу. Це перебільшені очікування. Стільки газу ми могли б отримати, якби всі напрямки реверсу були максимально завантажені. А цього немає”. Власне саме на повний параліч реверсу газу з Європи в Україну спрямувала всі свої зусилля РФ. “Газпром” обмежує поставки газу до Словаччини та Польщі, а ті відповідно, призупиняють реверс. Голова “Газ­прому” Олексій Міллер зустрічається з прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном, і після цього припиняється реверс з Угорщини... І хоча поставки в Україну періодично відновлюють, такі перебої не дозволяють накопичити достатній обсяг газу у сховищах.

“Мене дивує позиція Єврокомісії в цих переговорах. Вони вимагають, аби ми погасили борги перед Росією, хоча Росія фактично привласнила українського майна на мільярди доларів. В тому числі і у газовій сфері, — каже експерт з питань енергетики Центру Разумкова Володимир Омельченко. — Але ні Еттінгер, ні Європа у цій ситуації не суддя. Україна сама повинна вирішувати, приставати на ці умови чи ні. Якщо йдеться про те, що маємо платити за ціною, яку хоче “Газпром”, — ми не повинні на це погоджуватись. Україна не повинна приносити в жертву свої інтереси, аби відстояти інтереси Євросою­зу. Так, нам бракує газу. Але у нас нема іншого виходу, як обходитись тими ресурсами, які є. Як можна домовлятись з країною-агресором, яка при підписанні комерційних контрактів виставляє військово-політичні умови?”. Таким чином, перед Україною дилема — капітулювати перед Росією і пересидіти зиму в теплі, чи стояти на своєму і мерзнути?