Лебідь, рак та щука, або Як живеться підприємцям у Митному союзі

Поки в Україні тривають дискусії про те, чи варто приєднуватись до Митного союзу і в якому форматі, у Білорусі та Казахстані зростає кількість незадоволених членством у МС. На початку

цього року президент Білорусі Олександр Лукашенко дав зрозуміти, щ чекав від Митного союзу більшого і на подальшу інтеграцію в МС його країна не готова. Керівник білоруського науково-дослідного центру Мізеса Ярослав Романчук заявив, що, вступивши у Митний союз, Білорусь потрапила у “середньострокову, професійно розставлену, інституційну пастку”. Днями про те, що МС — пастка, вигідна лише для Росії, заявили і казахські підприємці.

«У МС більшість голосів належить російським представникам, — заявив віце-президент Незалежної асоціації підприємців Казахстану Тимур Нез-ханов. — Ми фактично підтримуємо російський автопром. Наші чиновники не можуть відстоювати інтереси вітчизняного бізнесу. Ми ввійшли у Митний союз непідготовленими ні з точки зору бізнесу, ні з точки зору державних норм... Деякі наші підприємства, які займаються, наприклад, переробкою у харчовій промисловості, не можуть потрапити на російський ринок, тому що є заходи нетарифного регулювання. Простіше кажучи, можливість ставити перешкоди на шляху казахських товарів на російський ринок...».

Українська аналітична компанія Da Vinci AG провела дослідження ефективності функціонування Митного союзу. Директор компанії Анатолій Баронін поділився з “ВЗ” результатами дослідження. Висновок очевидний — особливих економічних зисків Україні від МС очікувати не варто. Темпи зростання торгівлі в рамках МС, почали знижуватись, а кількість незадоволених підприємців зростати.

Що дав Митний союз Білорусі, Росії та Казахстану?

Зростання наркотрафіку. Зняття митного кордону в середині союзу призвело до збільшення наркотрафіку з Казахстану (каннабіс) і Афганістану (опій та героїн) на територію Росії. У разі приєднання до МС Киргизстану та інших середньоазійських республік проблема може стати ще гострішою.

Трудова міграція. Вільне переміщення робочої сили у рамках МС призводить до того, що працівники з азійської частини активніше переїжджають у європейську частину. У Білорусі уже фіксують зростання кримінальної активності вихідців з республік Кавказу. При цьому зростає і рівень міжнаціональної напруги між корінними жителями і “понаєхавшимі”.

Непрозора система регулювання. Замість захисних мит у рамках МС застосовують “неофіційні” методи регулювання імпорту. Скажімо, поставки нафти у Білорусь обмежували, пояснюю-чи це тим, що у російської залізниці не вистачає цистерн... Річ у тім, що російську сторону не влаштовує, що Білорусь купує у них нафту, яку потім відправляє назад у вигляді готових нафтопродуктів. Наприкінці 2011 року Росія навіть вимагала від сусідів 1,5 мільярда доларів компенсації за те, що ті імпортують їм бензин під виглядом розчинників та змазок (вони не обкладаються митом).

Проблеми з нарахуванням та поверненням ПДВ. Казахські підприємці скаржаться, що до створення МС транзит товарів через територію Росії вважався міжнародними перевезеннями і не обкладався ПДВ, то тепер ПДВ нараховують. У результаті зростає вартість товарів. У той же час виникають проблеми з відшкодуванням ПДВ при поставках між країнами-членами союзу.

Нерівномірні дотації. Оскільки у Росії, Білорусі та Казахстані державні дотації у сільське господарство рахують по-різному, (в рамках ЄС діє єдина політика у с/г сфері), собівартість продукції суттєво відрізняється. Як наслідок, підприємства, які отримують менше дотацій, витісняють з ринку. Скажімо, у Північному Казахстані білоруське сухе молоко продають по 750 тенге за тонну, тоді як його собівартість там — 1000 тенге. Тобто казахські молочники стають неконкурентними на власному ринку. Дискримінація Казахстану проявляється також на ринку алкоголю та кондитерських виробів. Так, дитячі соки російського виробництва потрапили під ставку мита у 10%, замість встановлених18%, натомість такий же сік казахського виробництва обкладається 18% митом.

Різні ставки акцизів. Оскільки акцизи на алкоголь та тютюн у Росії, Білорусі та Казахстані відрізняються у 6-7 разів, це сприяє організації контрабанди. Росія хоче уніфікувати акцизи у всіх країнах-членах, точніше, підвищити акцизи у Білорусі та Казахстані до російських. Але білоруси та казахи на це йти не хочуть. Річ у тім, що зміна акцизних ставок є одним із методів антикризового наповнення бюджету, тож “палити козир”, коли у цьому немає нагальної потреби, нерозумно.

Зростання цін. Створення МС призвело до зростання цін на певні групи товарів. З одного боку, це сталося через зростання митних тарифів на товари, які імпортують з країн, що не входять до союзу. Скажімо, з України чи Китаю. З іншого боку, почали вирівнювати ціни в середині союзу. Як наслідок, бідніший Казахстан змушений вводити державне регулювання цін, аби зупинити подорожчання соціально значимих товарів. Купівельна спроможність казахів падає. На їхньому ринку почали домінувати російські товари, в той час, коли експорт з Казахстану до Росії та Білорусі практично не збільшився.

А тим часом...

З 1 квітня 2013 року Митний союз підвищив мита на ввезення вершкового масла, сиру, окремих видів сирів та деякої іншої молочної продукції з 15% до 18,3%. Діятимуть вони три місяці — до 30 червня включно. Цей захід вводиться у зв’язку із зростанням імпорту молочної продукції та подорожчанням кормів для молочного тваринництва, пояснював раніше міністр з торгівлі Євразійської економічної комісії Андрій Слєпньов. Підвищення мит скеровано насамперед проти українських виробників, адже саме наші сири та масло уже другий рік поспіль стоять поперек горла росіянам. Торік імпорт сирів з України зупиняли, мотивую-чи це тим, що у них знайшли рослинні жири, хоча доказів Росспоживнагляд так і не надав.