«Маємо те, що маємо», з американським акцентом
Я би радив переключитись з американської платформи на українську і зрозуміти, що при кожному президенті США для нас будуть більші чи менші недоліки, особливо якщо провалювати багаторівневу дипломатію
Зараз активно обговорюють долю України в трикутнику американських персоналій Байден — Трамп — Мішель Обама і що буде у кожному з варіантів.
Я би радив переключитись з американської платформи на українську і зрозуміти, що при кожному президенті США для нас будуть більші чи менші недоліки, особливо якщо провалювати багаторівневу дипломатію.
Проте кожен президент США допомагатиме країні, яка може досягнути успіху, оскільки бути причетним до успіху — це релігія американських політиків. Саме тому я пропоную перемкнути увагу на можливості і негайні потреби України та вимагати від нинішніх владців:
1) власний ВПК — це пріоритет номер 1, 2 і 3… Інших немає. Найефективніші розробки вітчизняних виробників зброї мають фінансуватись на 110% з щоденним питанням від закріплених урядом посадовців: «Чим ще можемо вам допомогти?»;
2) дипломатичні зусилля на фінансування нашого ВПК за рахунок партнерів, які допомагають Україні: особливо у випадках, коли Україна за ті самі кошти може виробити більше зброї, ніж західні підприємства ВПК. Складно, але якщо поставити це завданням номер 1 для всіх, то буде результат;
3) створення спільних підприємств із ВПК країн-партнерів. Ті європейські країни, які зараз активно займаються своєю безпекою дуже зацікавлені в досвіді України на полі бою проти російського ворога вільного світу і готові до співпраці вже.
Коли влада це зрозуміє або коли активне суспільство змусить владу це зрозуміти, тоді ми значно менше будемо переживати, хто стане президентом США. А поки «маємо те, що маємо», з американським акцентом.
