Інтервʼю Надєждіна. Новий поворот чи лебедина пісня?
Борис Надєждін дав програмне інтервʼю в якому заявив, що першим ділом зупинить війну, але не збирається віддавати захоплені території
Власне, якщо відкинути тезу про припинення війни, він говорить все те, що й путін, за двома відмінностями: він не вважає НАТО абсолютним злом і по захоплених територіях (крім Криму), можливо, проведе референдум. Сакраментальна фраза «ми не знаємо де буде лінія фронту» — актуальна для Надєждіна.
Отже, що все це означає?
1. Надєждін кандидат від системи і всі його дії, так чи інакше погоджені системою. Він не схожий на людину, яка отримала запаморочення від 100 тисяч підписів. А тому це інтервʼю — погоджене з кремлем. Повторюся: програма Надєждіна — це повна калька ідей путіна, за винятком того, що НАТО не є екзистенційною загрлзою. російський антивоєнний демократ — погоджується в усьому з путіним крім НАТО. І така калька може зіграти непоганий жарт з російською владою.
2. Головна інтрига сьогоднішнього дня — допустять його до виборів чи ні. Якщо не допускають, це інтервʼю — класична лебедина пісня, де політик говорить, ось це моя програма, але мене не допустили. Тим більше, що перед нами вчора вже розіграли комедію з лідером партії «Нові люди», який поставив підпис в підтримку Надєждіна і гордо «нестиме прапор» знятого кандидата.
3. Якщо Надєждіна допускають до виборів, то тут ми можемо отримати певний демарш еліт, які виступають проти одноосібного імператорського правління путіна з обнуленням домовленостей і гарантій. Поки, якщо чесно, дуже складно уявити собі обʼєднання цих самих еліт в такому сміливому крокові. Тому, поки більш вірогідно, що навіть, якщо допустять Надєждіна, то тільки для того, щоб спустити на нього всіх своїх ланцюгових псів.
4. При цьому всьому треба розуміти: ще пару тижнів тому ніхто навіть не розраховував, що нікому не відомий і системний Надєждін може почати отримувати підтримку від всіх, від кого тільки можна і обʼєднає непоєднуваних виборців (усіх тих, хто стомився від путіна).
Тут, з однієї сторони ми бачимо чіткий промах команди, яка формувала списки кандидатів в президенти (команда Кірієнка). Промах полягає в наступному: з однієї сторони треба забезпечити путіну результат в 85%, а з іншої — показати в списку хоч когось із опозиції (незгодні з путіни складають 22−23%). Група Кірієнка боялася зареєструвати 3−4 опозиціонерів, бо на всіх інших системних кандидатів (КПРФ, ЛДПР, Нові люди) не вистачило б голосів, бо кожен з них мав би отримати щось в районі 4−5% і ризикнули висунути єдиного «опозиціонера). І як результат мають зараз проблему, яку треба вирішувати. Або точніше: росіяни наступили на граблі Лукашенка.
Станом на зараз Надєждін — системний кандидат, який погодився грати в гру, запропоновану кремлем. І уявити собі, що він стає Тихановською поки складно. Але протягом останніх тижнів ми бачимо, як система не може тримати удар. Тому, в разі допущення до виборів, Надєждін справді може повторити подвиг Навального і (не Тихановської) і взяти хороший результат в столицях. Це саме той момент, коли хвіст (виборець) виляє собакою (владою, яка вважає, що все контролює і не бачить втоми суспільства). Тому владі потрібно його не допускати. В іншому випадку — кремль може просто підсунути свиню путіну. А той, хто підсуне (хто запевнить путіна, що все під контролем) стане ворогом номер 1.
Отже, Україні було б вигідно, щоб Надєждіна допустили до виборів. Тоді, у нас був би варіант, при якому існує вірогідність електорального бунту.
