Чи варто вірити у диво?
Маємо не тільки дякувати нашому Отцю за Його благодіяння, але й навчатися із кожного чуда, свідками якого стаємо
Традиційно період різдвяно-новорічних свят асоціюється в українців із часом чудес. Та чи доречно вірити в чудеса і чи правильно покладати на них свої сподівання, — особливо в такі складні часи?
Неправильно було би заперечувати сам факт існування чудес — адже Господь неодноразово являв їх нам. Ми знаємо про чудеса зцілення, які творив Спаситель, нам відомо, що неодноразово за молитвою Господь творив чудеса через Своїх вірних. І навіть багато із нас за свого життя ставали свідками Його чудес і Його Божественної допомоги.
Що важливо знати — це те, що Бог єдиний, Хто творить чудеса. І саме Йому ми маємо бути вдячними за зцілення, порятунок і звільнення, що їх нам доводилося спостерігати і які видавалися настільки малоймовірними, що інакше, як чудесними їх і неможливо назвати. Так, нерідко Він благодіє через гідних людей, які стають інструментами в руках Божих, провідниками Його волі. Та кожне чудо, свідками якого ми стаємо — це не магія чи чародійство, не збіг обставин, але втілення Його милосердя, яким Він так щедро нас обдаровує.
І знаючи, що кожне чудо в нашому житті дарується нам Господом і лише Ним, пам’ятаймо: всяке чудо Боже має повчальний характер і є не лише подією, яка перевершує природні закони. Але і є одкровенням, яке промовляє до людських душ, спонукаючи до подолання обмежень і недосконалості, властивих нам самим.
Тож маємо не тільки дякувати нашому Отцю за Його благодіяння, але й навчатися із кожного чуда, свідками якого стаємо, безперервно вдосконалюватися та зростати — аби й самим сподобитися стати тими, через кого Господь благодіятиме, здійснюючи Свої чудеса.
