Свято. Але працювати можна. Треба!
Сьогодні — свято Михайла. Ще рік тому 8-го листопада наші християни відзначали свято Дмитра, вітали носіїв цього імені, пригощали віншувальників. Нині живемо за іншим церковним календарем…
Мій сусід по автобусу, чоловік середніх віків, видно — з інтелігентів, що їде на село, на батьківське обійстя, запитує літнього добродія, що сидить перед ним:
— А працювати сьогодні можна? Планував рубати дрова…
— Можна! В Європі святкують лише два релігійні свята на рік — Різдво-Сильвестра і Великдень, — відповідає чоловік. — Всі решта дні працюють. І як живуть!
А далі той пан переходить на наші реалії:
— Якби всі у нас святкували, то лікар не надав би вам медичної допомоги, пекар не спік би для вас хліб, а для вашої дитини — піцу, електрик не полагодив обірвані вітром дроти. Автобусники не довезли б вас до вашого дому. Блаженніший Любомир Гузар казав колись: праця — не гріх!
А далі той дядько, що давав в автобусі уроки працелюбства, підсумував:
— Працювати у свято можна. Більше того — треба! Якщо хочемо мати квітучу Україну.
Мій сусід з якимсь полегшенням усміхається. А потім дзвонить додому стареньким батькам — щоб, окрім сокири, дістали зі стодоли граблі і лопату. Сказав, що після дров, як тільки закінчиться дощ, візьметься копати грядку — і, хоча із запізненням, але таки посадить на них цибулю, посіє моркву, кріп. Мовляв, уже ранньої весни — не влітку вони матимуть перший урожай до свого столу…
