Істерика з приводу публікації Time зрозуміла. Але
Вона не для нас. Вона для тих американських політиків, які приймають рішення
Рішення, які не тільки коштують мільярди доларів тамтешніх платників податків (а це святе, без жартів), але й коштують їм можливість переобратися (чи ні) на виборах. А там вони безперервно ідуть, кожні два роки, хто не знав. І політики мають вловити настрої електорату або зламати їх, хто має сили спробувати це зробити.
В цій ситуації Україна, як держава, гранично залежна від грошей і зброї, мала б бути паїнькою, робити все, що від нас очікують і тим більше те, що озвучується. Оскільки для значної частини американських виборців є доконаним фактом, що в Україні страшна корупція (не важливо наразі чи це так насправді — позиція вже сформована), то ми в особі президента, уряду, парламенту, правоохоронних органів маємо демонструвати суперактивність і, бажано, ефективність саме на цьому напрямі.
Зрештою, нам це потрібно більше, ніж людям з Кентуккі, Каліфорнії чи Алабами, які платять чималі податки на снаряди для ЗСУ. А якщо видимих успіхів нема, то з кожним днем політикам, які за нас, все важче буде «продати» ідею підтримки України своєму виборцю. Якось так. М’яч на нашому боці.
