Люди, які керують країною, розуміються на шоу

Зачарованість Зеленським на умовному Заході практично зникає. Останні події вказують на те, що він зараз більше шкодить, аніж допомагає. Безпрецедентно, але два очільники двох важливих для нас країн — Британії та Польщі, — прямо заявили про неприпустимість такої поведінки і такої риторики.

Вже більше не діє те, що подіяло в 2019 році на переважну частину населення (не будемо її в черговий раз характеризувати нецензурною лексикою) — суцільна попса з розв’язністю і глумом. Це у нас сприйнялось як «нове в політиці», і вкупі зі знущальним питанням: «а то шо, путін нападе?» зіграло фатальну роль у долі країни і кожного із нас.

Є кілька очевидних і банальних речей, які я вважаю за необхідне тут озвучити. Хоча моя бульбашка про це пише/кричить майже 2 роки. Точно так, як ми кричали/попереджали, чому не можна паяца, керованого олігархами, приводити до влади.

1. Ми повністю залежимо від західних грошей. Істерика про те, що ми, захищаючи Україну, захищаємо світ, це лише істерика. Ми насамперед захищаємо себе. Війна на нашій території і за нашу свободу. Згадайте Грузію, Балкани, Сирію або далеку і чужу Руанду. Ви багато тоді знали/розуміли про ці країни? Багато ми, як держава, робили і допомагали?

2. Західні гроші залежать від дій всередині країни. І тут мова не лише про реформи. Реформи — за замовчуванням. Як витрачаються гроші, наскільки ефективно і так далі — це питання, на які влада поки що не може дати вичерпні відповіді.

3. Західні країни словами президента Чехії Петра Павла, колишнього генерала НАТО, чітко озвучили: в 2024 році з тим, що відвоюєте, сідаєте за стіл перемовин, а допомога буде зменшуватися.

4. Західні політики прямим текстом говорять про про**би української влади і чекають від неї адекватності, а не дитячих образ і дитячої поведінки.

Що робимо ми, вірніше влада — ті, кому ми (в гарячці і при повній втраті свідомості) делегували необмежені повноваження? Правильно, влада робить різну х*рню:

1. Знищує свободу медіа. Єдиний телемарафон огидний. Він обслуговує виключно інтереси діючої влади і вже навіть не маскується словами про війну. Це — перший крок до авторитаризму, цензури та цементування процесів, вигідних діючим.

2. Підриває підвалини парламентаризму. Це і про заборону прямих трансляцій, і про неприйняття важливих рішень, і про голосування за вказівками, і неголосування за ними ж, і про ноунеймів з певними проблемами в голові, які очолюють стратегічно важливі комітети і підкомітети.

3. Забороняє виїзди на важливі міжнародні події та блокує роботу представників парламенту з-поміж депутатів ЄС, наприклад, в міжнародних комітетах та організаціях. Красномовний приклад — заборона на виїзд нардепу Олексію Гончаренку, який роками працює на міжнародній арені. Я вже мовчу про бездоганне володіння двома мовами — англійською та французькою. Лише останніми днями не дали дозвіл на виїзд Ірині Геращенко, Іванні Климпуш-Цинцадзе, Марії Іоновій. Як нас мають почути?!

4. Корупція, корупція, корупція. Що тут ще напишеш?

Що нам важливо зрозуміти?

1. Варто припинити вірити у міфи і транслювати їх. До прикладу, що ми потрібні НАТО, і що в НАТО сплять і бачать нас у цій структурі. Це не так. НАТО не буде воювати, і нас там не чекають. Принаймні до закінчення війни. Це ясно, як божий день.

2. Країна-бензоколонка не розвалиться завтра, і вони там не перемруть всі. Вони готувались до війни — економічно, ідеологічно. Запасів міцності вистачить. Це — гірка правда, яку варто знати.

3. Війна не закінчиться завтра. І післязавтра не закінчиться. І після післязавтра теж. Я не знаю і мало хто знає, коли припиняться активні бойові дії, як будуть повертатися наші території і чи будуть повертатися, як надовго будуть заморожені певні дії — купа питань без відповідей.

4. Люди, які керують країною, розуміються на шоу. Вони повірили самі і змушують повірити нас, що все тримається на непоголеному, трохи втомленому, в футболці кольору хакі чоловікові. Цей чоловік сам в це повірив. Тому він грає в черговому блокбастері. Поки оточення шматує країну і дуже старається, щоб ми не перемогли.

Що робити далі?

1. Світові медіа. Так, про нас пишуть, є чисельні історії про героїзм і відданість. Але не чути голосів тих, кого мають чути. Немає матеріалів у світових медіа за підписами Залужного, того ж Зеленського, Шмигаля, Кулеби, Умєрова і так далі. Є про них, немає від них. А ці люди автоматично стають ньюзмейкерами. Підхоплюється все, що вони кажуть, тим паче — пишуть.

2. Ми маємо бути присутніми на ВСІХ інформаційних майданчиках. Я сама не так давно думала, що треба ігнорувати все, де присутні росіяни. Ні, так не вийде. Це так не працює у світі. росіяни, маючи необмежені кошти, здобувають успіхи в цьому напрямі. Багато наших людей, зі знанням мов, перебувають зараз в багатьох країнах Європи, США і так далі. Посольства мають не лише виставки і танці організовувати, а, в першу чергу, займатися лобізмом інтересів/присутності українців на конференціях, в парламентах і так далі. Ми маємо світу розповідати і нагадувати про себе. Тим більше, що людські ресурси, вибачте за такий технологізм, самі приїхали і вже знаходяться в цих країни. Людей треба лише організувати.

3. Влада має припинити транслювати дичину своїм співгромадянам. Ми не недоумки, не треба нас годувати політтехнологічною жуйкою. Майте мужність називати речі своїми іменами, говорити чесно зі своїм народом. Не брешіть, не маніпулюйте. Ми вже чекали контрнаступу, про який ви розповідали з кожної праски.

4. Не крадіть. Вам вже вистачить. Ви точно збагатилися в рази і змогли все поховати. Вистачить і сім’ям, і коханкам/коханцям. Я розумію, що ви маєте план Б на випадок чого. Але ми такого плану не маємо.

І, у мене персональне побажання — переодягніть, врешті решт, Зеленського. Це вже навіть не смішно. Або хоча б переодягніть Єрмака. Мало того, що ця пара візуально дика, та ще і в камуфляжі, чи в тому там вони ходять, стають посміховиськом для світу. Це вже НЕ ПРАЦЮЄ!

Подумала щойно: ми тут розпинаємось, а вони, може, так все і задумали? Може, британська розвідка таки права, що в Офісі президента є ті, хто прямо працює на інтереси кремля?

Джерело