У наших стосунках із США — новий етап
Допомога Україні стала предметом дебатів у внутрішній американській політиці у розпал виборчої кампанії, і тепер партійні групи визначаються не «за» беззастережну підтримку України, а діляться на «за» і «проти»
У США, звісно, проголосують за допомогу Україні трохи пізніше. Бо це не в інтересах США раптово програвати Україну, на підтримку якої вони в очах світу доклали скільки зусиль. Але і сліпого захоплення Україною теж не буде.
Вже не раз наголошував: після етапу ідеалізму та ейфорії в американо-українських відносинах настав етап жорсткої прагматики. Підтвердження тому — остання зустріч Байдена та Зеленського, яка відбулася сухо і без фанфар.
Допомога Україні стала предметом дебатів у внутрішній американській політиці у розпал виборчої кампанії, і тепер партійні групи визначаються не «за» беззастережну підтримку України, а діляться на «за» і «проти».
Чому так сталося, що підтримка України, яка, здавалося б, мала би викликати однозначну двопартійну підтримку у країні, для якої боротьба за свободу — частина національної ідентичності, перестала бути беззастережною, — окреме питання. Тут винна і природа демократії, яка спонукає конкуруючих політиків завжди ділитися і сперечатися з будь-кого приводу, і, м’яко кажучи, не завжди вдала комунікація з боку Києва, і, на жаль, корупційні скандали.
Але головне питання тут не «чому», а «що далі»?
А далі потрібна, по-перше, якісніша зовнішня політика, без перебільшених очікувань і обрАз.
До цієї політики з боку України має бути задіяно значно більше розмаїтих комунікаційних каналів: це мають бути і експертні та громадські середовища, і контакти по лінії парламенту — причому як з боку влади, так і опозиції.
До речі, у західних демократіях є нормальною практикою, коли провладна партія робить акцент на комунікації з провладними парламентарями інших країн, а опозиція — відповідно з опозиційними. В результаті — виграє вся країна. Не треба під час війни боятися такої комунікації. Монополізація, як бачимо, значно небезпечніша.
Ну, а по-друге, Україна, звісно, не має давати приводів для скандалів. Бо такі скандали зараз — не просто про корупцію чи «відсутність реформ», вони — про загрозу національній безпеці країни.
