Після перемоги треба негайно відновити усі свободи, призупинені на час дії воєнного стану
Єдине, що може утримати українців після війни в Україні, — це свобода
Свобода жити у країні, яка відстояла свою незалежність у війні з однієї з найжорстокіших сучасних диктатур в історії людства і свобода не залежати від бюрократії нехай і благополучних, але чужих для мігрантів суспільств.
1️. Тому після війни треба негайно відновити усі свободи, призупинені на час дії воєнного стану. Свобода обирати і бути обраним у владу, свобода вільно говорити і діяти — це невід’ємна частина України, без збереження якої неможливе збереження української ідентичності.
2️. Свобода підприємництва має стати візитною карткою країни. Відверто кажучи, у нас просто немає іншого виходу. Бо жодним іншим чином утримати і зацікавити інвестувати в геополітично складну Україну просто неможливо. Приватна власність в Україні має стати святою. І всіх, хто захоче «забрати і поділити» або кошмарити бізнес «перевірками» — треба жорстко карати. Бо недоторкана приватна власність — це не лише робочі місця, а й безпека. Іноземні інвестиції та заводи світових компаній, розташовані ближче до російських кордонів, — це ще один аргумент для Заходу захищати Україну від нових загроз.
Лібералізація бізнесу та тотальне зменшення податків — це абсолютно реалістичний план з огляду на те, що Захід вже бере на себе значні фінансові зобов’язання по відновленню України. І ці кошти треба витрачати не на «проїдання», а на створення в Україні самодостатньої динамічної економіки.
3️. Професійна армія з дуже високими зарплатами — це надпотужний аргумент мати впевненість в майбутньому України. Фінансування такої оснащеної потужної армії — це предмет перемовин із Заходом про гарантії безпеки до вступу в НАТО. І Захід на це піде, бо там чудово розуміють, що ЗСУ захищають і їх теж.
4️. Гуманітарна політика — це створення сприятливого середовища, яке можна буде знайти лише в Україні. А ще — це безпека. Там, де менше «русского мира» — там менше війни. Якщо у питаннях економіки потрібна лібералізація, то тут треба невпинне плекання власної ідентичності — так, як це робиться у переважній більшості успішних країн, де захищають своє розуміння історії, культури та майбутнього.
5. Наука та освіта — це окрема стратегія. В Україні державні інвестиції у інтелект ніколи не були пріоритетом, а зарплати у сфері науки та освіті — просто ганебні. Це має раз і назавжди змінитися. Конкурентна освіта та наука не лише збереже молодь та науковий потенціал в Україні, а і може привернути науковців з інших країн — тих, за якими полюють у світі передові економіки. Найбільший капітал сучасної економіки — це ідеї і ясні голови. А їх можуть привернути не гулагівські «шарашки», які вже, певно, хтось мріє маштабувати на всю Україну, а перспективи, свободи і гроші. Завдяки ним в України будуть свої найсучасніші технології та своє новітнє озброєння.
І останнє. Всі ці зміни мають бути лише в контексті невідворотного набуття членства в НАТО та ЄС. І не треба вважати, що це неможливо, бо колись хтось вважав, що для України неможливо отримати безвіз, або асоціацію з ЄС, або бити Росію на полі бою… Як колись були і ті, що не вірив у розпад СРСР або обʼєднання Німеччини.
Все можливо. І в основі цих змін мають бути вільні громадяни — не відгороджені від світу стінами, а інтегровані зі світом правами, можливостями, повагою та визнанням.
