Чотири роки «епохи багатства і миру в очах путіна»
Середньостатистичний шахрай цілком заслужено вважає, що суспільство нічим не відрізняється від темного діда в стані міцного алкоголізму
В дитинстві біля мене жив сусід, алкоголік. Абсолютно безневинний старший чоловік, пенсіонер. У зв’язку з алкоголізмом і м’яким характером був об’єктом тролінгу з боку собутильників, місцевих кугутів і ми, будучи дітьми, бачачи «жертву» теж намагались його тролити. За що мені тепер соромно.
Одного разу я купив «долари», сотню. Папірчик, з одного боку портрет, а з іншого нічого. Склеїв 2 штуки разом і вийшла «сотня» з портретом з обох сторін і підкинув йому, коли він п’яний повертався додому.
Знаючи, що справжню сотню доларів він напевне ніколи не бачив, бо всю пенсію пропивав, а батьки часто носили йому їсти, бо на їжу в нього вже не залишалось.
Тож він дуже потішився знахідкою. А я потішився з нього. А потім на нього напевне чекало неабияке розчарування.
Оця купюра (вона гуглиться і продається за 600 грн) нагадала мені ту історію з дитинства.
Чотири роки «епохи багатства і миру в очах путіна» й потурання злодіям, брехунам, а тепер ще й зрадникам привело до того, що середньостатистичний шахрай цілком заслужено вважає, що суспільство нічим не відрізняється від темного діда в стані міцного алкоголізму і йому можна сунути будь-яке г*вно (як і прямому так і в переносному сенсі).
То ж з нагоди сьогоднішнього свята «епохи багатства» бажаю всім, хто стояв за цим святом, хто обманув мільйони людей, а потім ще й зрадив, не залишивши їм іншого вибору, ніж бути закатованим в окупації, плакати. Плакати за кожну сльозу обманутих людей і плакати не через дорогу цЬІбулю.
