Любов — це те, завдяки чому виник та й досі існує цей світ
Любов — це не умови, не претензії, не ультиматуми, не егоїзм, не самозвеличення. Все навпаки
Як би хто не ставився до поширеного зараз в масовій культурі «свята Дня закоханих», але згадка про нього може бути слушним приводом згадати про те, чим для людства є кохання, любов, щастя. Недарма ці три слова я поставив поруч, бо кохання — одна зі сторін любові, без якої відчути щастя неможливо. Саме до любові закликав нас Господь, всі Його заповіді засновані на любові, Священне Писання теж, по суті, — про любов як непереможну зброю проти лиха, гріха і зла на цій землі.
Любов — це те, завдяки чому виник та й досі існує цей світ. Любов дає життя, тілесне і духовне, вона може окрилити людину, піднести над усіма проблемами і перепонами, а також дарувати силу їх здолати. Але чому буває навпаки? Чому не всі щасливі, коли «люблять», точніше, коли їм здається, що люблять?
Тому що любов — це не бурхлива емоція, як часто помилково вважають. Любов — це не «я» на першому місці, любов — це не «за щось», не «заради» чогось, не «за певних» умов чи обставин. Любов — це не умови, не претензії, не ультиматуми, не егоїзм, не самозвеличення. Все навпаки: справжня любов жертовна, діяльна і безкорислива. Її не можна закрити чи сховати, вона породжує стільки добрих плодів у серці, що їх просто неможливо там всіх вмістити, і вони буквально «вириваються» назовні — блиском в очах, щасливою посмішкою, теплими обіймами, нестримним бажанням робити добро, захищати, оберігати, допомагати, радувати — попри все. Бо любов — це небайдужість, це щирість, відкритість, це завжди повага і завжди свобода.
Стосунки між чоловіком і жінкою — це лише один з елементів щастя і один з багатьох способів виявити любов. Недарма у грецькій мові є декілька слів на означення любові: στοργή (сторгі) — батьківська любов, любов до рідних; φιλία (філія) — дружня, товариська любов; ἀγάπη (агапі) — духовна любов, піднесена, самовіддана, безкорислива. Останнє слово і було обране на означення любові до Бога — цілісної, досконалої християнської Любові.
Тож любіть і будьте любимими повсякчас. Любіть Господа, своїх батьків, дітей, коханих, друзів, колег. Любіть життя, світ довкола і все, що його наповнює. «Все у вас нехай буде з любов’ю» (1 Кор. 16: 14) — бо любові ніколи не буває забагато!
