Настав час «великій сімці» відповісти на російський шантаж, щоби не довелося застосовувати п'яту статтю статуту НАТО

У московському зоопарку проживає уссурійський тигр. На клітці хижака написано, що він з'їдає до сорока кілограмів м'яса на день. Відвідувач питає сторожа чи дійсно тигр з'їдає стільки м'яса. Сторож з повчальною інтонацією відповідає: «З'їсти то він з'їсть. Та хто ж йому дасть?».

Кремлівські яструби теж хочуть з'їсти Україну. З цією метою вони накопичують військову силу на кордонах з нею і водночас виставляють ультиматуми українському та американському урядам.

Ці ультиматуми навмисне сформульовані у цинічній формі, яку вовк зазвичай виставляє ягняті: «Ти винуватий вже тому, що я голодний!».

Вимога до збройних сил НАТО не наближатися до місць дислокації російських військ виглядає вкрай цинічною. Адже це саме російські війська, захопивши Крим та Донбас, закріпилися там і тим самим наблизилися до військ НАТО.

Насправді ж єдина мета цих ультиматумів — налякати Україну та перевірити єдність країн НАТО підготовкою до нападу на Україну.
Настав час написати на клітці тигра, що в разі поганої поведінки, він не тільки не дістане сорока кілограмів м'яса, а навіть і одному буде радий, як малеча цукоркові.

З цією метою країни великої сімки — США, Канада, Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія та Японія мають виступити із спільною заявою про відмову від купівлі російської нафти у разі нападу на Україну. А також про заборону нафтогазовим компаніям зазначених країн співпрацювати з Росією або передавати їй технології для видобування нафти та газу. Здається, підхід уряду Великої Британії наблизився до такої відповіді на російський шантаж, про що свідчить останнє інтерв'ю пані Трасс, міністра закордонних справ Великої Британії. Втім, вона все ще говорить про заборону Північного потоку-2, а не припинення закупівлі російської нафти.

Відмова від російської нафти — це вчасний і найдешевший спосіб запобігти війні у Європі. Якщо цього не зробити, то ціна, яку заплатять країни НАТО, буде значно вищою, якщо російські війська, захопивши Україну, на 1000 кілометрів наблизяться до кордонів країн НАТО. Наступною агресією після України буде захоплення Сувальського коридору у Польщі з метою ізоляції прибалтійських країн. Це поставить болісне питання про застосування п'ятої статті статуту НАТО. Ця стаття зобов'язує всі країни НАТО допомагати одна одній своїми збройними силами, якщо станеться напад хоча б на одну з них. Це непросте рішення для кожної з країн, адже доведеться врахувати, що «Іскандери» можуть полетіти і на їхню землю.

Чи дозволяє арифметика відмовитися від російської нафти?

Росія щодня продає 11 мільйонів барелів нафти за кордон. Стратегічний запас нафти США становить 700 мільйонів барелів. Отже, тільки один стратегічний запас США здатний протягом двох місяців надолужувати відсутність російської нафти на ринку. Якщо інші країни «великої сімки» відкриють свої стратегічні резерви, то обходитися без російської нафти можна буде значно довше. Тим часом країни ОПЕК збільшать експорт нафти до рівня 2012 року, що на 5 мільйонів барелів на день більше, ніж зараз. Країни ОПЕК тільки зрадіють від збільшення їхньої частки на ринку. Тобто залишиться надолужити 6 мільйонів барелів щодня зусиллями таких гігантів, як Шеврон, Екссон, Ройял Датч Шелл, Тотал та Ені, які всі базуються у країнах великої сімки. Якщо до них додати ще два десятки видобувних компаній, які менші за п'ять зазначених, але теж здатні швидко збільшити виробництво, то вони тільки подякують за можливість збільшити свою частку ринку і прибутки.

Ринок, якщо побачить єдність семи урядів у забезпеченні світових потреб у нафті, теж відповість лише поміркованим підвищенням цін на нафту. Тому що ринок теж вміє оцінювати, які ризики є тимчасовими, а які довготривалими.

Отже, скоординованими зусиллями країни «великої сімки» здатні обійтися без російської нафти і завдати російському бюджету такого нищівного удару, що Кремлю вже ніколи не захочеться захоплювати території сусідніх країн або шантажувати агресією. Якщо Росія хоче заробляти гроші на енергоносіях, продаючи їх цивілізованому світу, то й сама має поводитися цивілізовано.

Питання лише у наявності політичної волі урядів «великої сімки» зупинити експансію Кремля. Усвідомлення того, що тим вони рятують самих себе від необхідності застосовувати п'яту статтю статуту НАТО, має підштовхнути їх до цього рішення.