Яке це все-таки щастя - мати свою країну
Тільки той може оцінити, хто має з чим порівняти
Їхала сьогодні (20.08., — ред.) Повітрофлотським, а назустріч — ціла колона бойової техніки, від Повітрофлотського мосту аж до Шулявки: на репетицію параду.
І от, дивне на цей вид відчуття: Я ВДОМА. Відчуття безпеки, захищености, тепла — хочеться махати, сигналити, кидати квіти: у нас свято, ми всі знов — одна велика родина, і перед лицем вояків, зайнятих парадом, можна побути захопленими дітлахами, що стежать за приготуваннями дорослих, час від часу нетерпляче прискакуючи на кухню вхопити з дека найрум'яніший пиріжок…
Яке це все-таки щастя — мати свою країну. (Тільки той може оцінити, хто має з чим порівняти — хто пів життя її не мав).
