У колишньому концтаборі «Заксенгаузен»… антиізраїльські записи
Гості меморіального музею залишають їх у книгах відгуків
Як повідомляє «Німецька хвиля», після нападу «Хамасу» на Ізраїль (7 жовтня 2023 року) й початку ізраїльської воєнної операції у секторі Ґази у меморіальному музеї, створеному на місці колишнього нацистського концтабору «Заксенгаузен», фіксують дедалі більше… антиізраїльських і антисемітських записів.
Деякі відвідувачі музею «Місце пам’яті Заксенгаузен», розповів директор Фундації меморіалів землі Бранденбург (Німеччина) Аксель Дреколль, залишають такі записи у книгах відгуків. «Мусимо замінити наші гостьові книги, — зазначив пан Дрекколь. — Більше не можемо видавати їх відвідувачам, тому що в цих книгах чимало записів, сповнених ненависти».
«Найбільше цього в бараках 38 і 39, де утримували євреїв»
За словами директора Фундації меморіалів, після 7 жовтня минулого року, коли «Хамас» напав на Ізраїль, у музеї, створеному на місці колишнього концтабору «Заксенгаузен», побільшало антисемітських і антиізраїльських проявів, — «особливо у бараках 38 і 39, де нацисти утримували євреїв».
Запобігти таким діям і знайти винних важко, відзначає «Німецька хвиля», оскільки «доступний для всіх меморіал щодня відвідують до двох тисяч осіб». Як зауважив Аксель Дреколль, «Місце пам’яті Заксенгаузен» повинно залишатися відкритим, прозорим і вільним". А відтак, мовляв, організувати в музеї тотальне стеження не видається можливим…
Утім, як запевняє директор Фундації меморіалів Бранденбургу, музей в Оранієнбурзі співпрацює з німецькими правоохоронцями, і про всі ненависницькі ґрафіті й написи на території меморіалу негайно повідомляє поліцію.
За словами пана Дрекколя, антисемітські й антиізраїльські відгуки зазвичай залишають не гості з організованих екскурсійних груп, а індивідуальні відвідувачі, «вирахувати» яких набагато складніше.
У 1936−1945 роках в’язнями концентраційного табору «Заксенгаузен» у Оранієнбурзі (на північ від Берліна) були понад 200 тисяч осіб, зокрема, євреї і роми.
Десятки тисяч в’язнів концтабору загинули — через голод, хвороби, примусову працю, медичні експерименти й жорстоке поводження охоронців, а також унаслідок операцій зі знищення ув’язнених, які регулярно проводили в «Заксенгаузені» есесівці.
