Історія лещетарства в Україні

Ця громадська організація об’єднує аматорів та професіоналів гірськолижного спорту. Метою КЛК було і є поширення лещетарського та інших видів спорту серед українців різного віку, плекання товариського життя, проведення спортивно-виховної роботи, формування відповідального ставлення до екосистеми Карпат та інших природних багатств України, організація поїздок та мандрівок різноманітними історичними місцями.

Виставкові експонати розповідають про зародження цього виду спорту в Україні та діяльність засновників Карпатського Лещетарського Клубу.

На початку ХХ століття створювались перші лещетарські секції при українських спортивних товариствах Галичини. Однак особливого розвитку лещетарство набуло після Першої світової війни, коли українці масово, вже під польською окупацією, почали об’єднуватись та створювати спортивні організації. Першочерговою метою був, звісно, розвиток різних видів спорту, зокрема лещетарського, а ще, що дуже важливо, — протидія польській експансії в Карпатах. КЛК був однією з таких організацій.

Найбільший внесок у зародження та популяризацію цього виду спорту вніс Іван Боберський, який з метою привернення уваги до лещетарства об’їхав на лещетах навколо Львова. Опис цієї мандрівки він опублікував на сторінках часопису «Діло». Згодом з’явилися послідовники — Петро Франко, Анатолій Лукашевич, Степан Гайдучок, Орест Клюфас, Володимир Паньків, Лев Шепарович та багато інших.

У 1924 році ентузіасти зареєстрували відповідний статут, провели перші збори. Почалася активна робота. Філії КЛК виникли в багатьох містах і селах Галичини, зокрема у Ворохті, Зашкові, Коломиї, Космачі, Косові, Нижньому Березові, Славському, Стрию, Сяноку та ін. У 1937 році КЛК налічував уже 18 філій, які мали 868 членів. Ще у 22 містечках Галичини осередки були в стані організації. У 1939 р. КЛК налічував близько 1 500 членів. Управа КЛК затвердила Гімн КЛК «Гей, у сонячні простори!» (слова і музика Романа Купчинського — відомого співця Українських Січових Стрільців) та відзнаку клубу. Слід зазначити, що клуб пропагував також і багато літніх видів спорту — великий теніс, плавання, легку атлетику, мандрівки у гори тощо.

За першої радянської окупації Львова у вересні 1939 року діяльність КЛК була призупинена. А при повторному поверненню до Львова окупаційних радянських військ у 1944 р. діяльність КЛК на території України була взагалі припинена.

У 1989 р., коли повіяли вітри свободи, ініціатори реєструють відновлений Карпатський Лещетарський Клуб, прописують нові положення статуту КЛК (за основу документа взято збережений у родині Рожанківських статут КЛК 1935 р), скликають Установчі збори КЛК, на яких президентом клубу обрано архітектора Ореста Антонюка.

КЛК в Україні від дня свого заснування є активною громадською організацією, яка, крім спортивних акцій, бере участь у суспільному житті. Першою значущою подією стала поїздка клубного різдвяного вертепу до Славська з місією відновлення наших традицій, знищених московською окупаційною владою. 22 січня 1990 р. члени КЛК взяли участь у живому ланцюгу у день відзначення Злуки УНР-ЗУНР, долучилися до впорядкування поховань жертв московських репресій у Славську, до пошукової акції «Забуті могили» у гірських і передгірських районах Прикарпаття, а також на Київщині, Чернігівщині та Сумщині. Запам’яталися перші змагання, організовані у 1991 році на Тростяні в с. Славське та 1992 році на військовій базі Тисовець. Звучання українського Гімну, піднятий на флагштоку синьо-жовтий прапор, змагання та забави в українських народних строях викликали в цей час неабиякий резонанс. Не обійшлося без членів КЛК на Майдані, під час Помаранчевої революції та Революції Гідності.

Нинішній президент клубу Олег Кубів розповів, що військову форму одягнули 9 членів КЛК. Схиляємо голови перед ними з вдячністю та повагою. Він також доклав чимало часу та вміння для організації виставки до 100-річчя КЛК, збору фактажу, залучення істориків, дослідників (Андрій Сова, Тарас Кузь — окрема подяка. Авт.), віднайдення артефактів. Окрема подяка отцю Севастьяну, який у зрілому віці опанував лещетарство і як духовний наставник супроводжує клкістів на усі змагання. А ще, як великий збирач та поціновувач старовини, заохочує до пошуку та зберігання старого спорядження, спортивних атрибутів. Бо все це наша історія.

Заслуга президента та активістів клубу, зокрема і в організації щорічних змагань, зимових вилазок. Змагання зі слалому-гіганта та спеціального слалому проводилися на різних гірських локаціях: Славське, Буковель, Красія та ін. Вони завжди були поділені на вікові категорії — участь у них брали і дорослі, і діти. Олег Кубів переконаний: «Залучення дітей, а згодом і внуків (адже від моменту відродження КЛК в Україні вже минуло 35 років) до спортивного життя, до пізнання українських традицій є пріоритетом в діяльності клубу». Товариські відносини плекають не лише старші члени клубу, а й їхні діти. І це закономірно, бо, крім зимового відпочинку, організовувались спільні літні табори, походи на каяках. Членами клубу звідано сотні веломаршрутів, організовано спільні святкування Різдва та Великодня за оригінальними сценаріями.