Дорожні замітки

Хто не чув про знамениту пісню «Не плач за мною, Аргентино» у виконанні Мадонни? Колись вона була хітом. Звичайно, я не плакатиму за Аргентиною, але буду за нею скучати.

До поїздки у цю країну я готувався завчасно. Мета — побачити максимум можливого за той період, коли були в цій країні. І мої плани не обмежувалися лише столицею Буенос-Айресом.

Переліт до Аргентини довгий. Спочатку до Франкфурта близько трьох годин, а потім дуже тривалий переліт до Буенос-Айреса — 14 годин. Це найдовший мій безпосадковий переліт. Не знаю чому, але такий довгий переліт пройшов напрочуд комфортно і не створював будь-яких незручностей. Можливо, це тому, що летіли ми в Аргентину у надзвичайно гарному настрої й з відчуттям: нарешті наша мрія побувати у цій чудовій країні збувається.

Але моя розповідь зараз буде не про Аргентину і ті цікаві подорожі та зустрічі, які були у цій країні, а про легендарний театр Колон. Я ще в Києві зрозумів, що бути в Буенос-Айресі і не побувати в театрі Колон, це просто неможливо, приблизно так, як бути в Римі і не відвідати Ватикан.

Мої аргентинські друзі, які опікувалися нашою подорожжю, серед місць, які ми повинні були обов’язково відвідати, зазначили: на першому місці — театр Колон. Перш ніж відвідати театр, я багато що прочитав про його історію і сьогодення. Але те, що ми побачили, перевершило усі наші сподівання. Ми були враженні красою і грандіозною величчю театру. Незважаючи, що не вдалося побувати на виставах, оскільки був не сезон, наше враження від театру не змінилося. Мені доводилося бувати в багатьох знаменитих театрах світу, але мушу визнати, що такої краси я ніде не бачив.

Перше, що мене дуже вразило — акустика. Ми мали можливість повністю оглянути увесь театр, побувати на усіх його семи поверхах, посидіти в чудовому глядацькому залі — партері, в якому розміщені шикарні широкі крісла, оббиті дуже красивим темно-червоним велюром. Так от, незалежно де б ми не були, на будь-якому поверсі — акустика була ідеальна. Як нам потім говорили, чудова акустика — це одна із найбільш важливих ознак цього театру. Мало того, вважають, що вона — найкраща у світі.

У Буенос-Айресі дуже багато різних приватних театрів, в одному з них ми були і отримали величезне задоволення — театр танго. Уявіть собі шикарний зал, прекрасний інтер’єр і невеликий глядацький зал приблизно на 60−70 місць. Сцени як такої немає, весь глядацький зал — це і є сцена. І чудовий колектив артистів у дуже гарних танцювальних костюмах, приблизно по 7 — 8 пар, постійно танцюють танго. Танцювальні пари змінюються, а оркестр у складі восьми музикантів, які грають на аргентинських музичних інструментах, постійно супроводжує це фантастичне шоу. В глядацькому залі стоять не крісла для глядачів, а дуже оригінальні столики, в основному на двох, і в процесі концерту, офіціанти якось непомітно змінювали асортимент страв і напоїв.

Читайте також: Лавандову гору в Перечині підкорює тисяча туристів у день

Увесь цей прекрасний концерт розрахований на близько три години, але на прохання глядачів був продовжений ще на годину — ми доплатили за це, але зробили це з великим задоволенням. Серед глядачів були виключно іноземці — переважно американці і декілька пар із Європи. Як нам потім пояснили, це один із найкращих театрів танго в Буенос-Айресі.

Але повернемось до театру Колон. Коли я зайшов у партер, був просто вражений надзвичайною атмосферою. Чудові, широкі крісла, дуже комфортні, спеціально, щоб жінкам у їх вбранні було зручно сидіти, і приємний їх декор. В партері усього 625 місць, а взагалі у театрі 2500 місць. Треба доповнити, що на сьомому поверсі (ярусі), який називається «раєм», може бути розміщено ще до 1000 глядачів на стоячи. Потрапити в театр на вистави надзвичайно важко. Охочі купують квитки, як мінімум, за пів року, а то і за рік наперед. Місцеві нам казали, що ажіотаж такий, як приблизно на фінальний футбольний матч.

Театр в Аргентині люблять. У міжсезоння, хто бажає, може купити квиток і подивитись на екрані записи вистав, які йдуть тут в театрі. В театрі є музей і бібліотека. У музеї — скрипки Страдіварі і Аматі. Костюмерний фонд налічує понад 16 000 костюмів і 30 000 пар взуття. Все це було виготовлено тут в майстернях театру, як реквізит до вистав.

Театр Колон відкрився в 1908 році в травні, коли в Аргентині святкують День Батьківщини, виставою Джузеппе Верді «Аїда». Я вже зазначав, що дуже вражає убранство театру, красота його інтер’єрів, у фоє — бюсти Моцарта, Верді, Россіні, Вагнера та інші. З 1925 року в театрі є балетна трупа. У 2006 році театр був закритий на ремонт. Після ремонту театр відкрився в 2010 році. За унікальні акустичні властивості, красу і вишукану архітектуру — цей театр прирівнюють до таких всесвітньо відомих театрів, як Ла-Скала у Мілані, Парижська Опера, Віденська державна Опера, Ковент-Гарден в Лондоні і Метрополітен Опера в Нью-Йорку. До цього треба додати, що сучасна будівля театру вже друга. Театр розташований між дуже широким проспектом 9 липня (вулиця Серріто), до речі, це найширша вулиця у світі (140 метрів), вулицею В’ємонте, вулицею Лібертад (головний вхід) та вулицею Тукуман. Театр розташований в самому центрі Буенос-Айреса, якраз навпроти відомого Монументалю. Розміри сцени — ширина 35 м, 48 м — висота і глибина 34 м.
І на завершення — театр Колон по-іспанськи театр Колумба. До речі, таку ж назву має і театр в Боготі, але він значно менший.

Завершуючи свою розповідь про цей легендарний театр, хочу порадити усім охочим неодмінно побувати в Аргентині. Ця ваша подорож залишиться у пам’яті назавжди. Аргентину не можна не любити…

Віктор Швець, Президент Української фундації дослідників права, доктор юридичних наук