Місто ангелів і пряників

Чи не найгарніше польське місто, яке доводилося бачити — Торунь, що в центральній Польщі. Якихось три години поїздом від Варшави, і ви в одному з небагатьох міст Польщі, не зруйнованих бомбардуваннями світових воєн (вважається найкраще архітектурно збереженим містом Північної Європи). Більшу частину старої частини міста (“старувкі”) обрамлюють середньовічні мури, шпилі величних готичних соборів стріляють у вічне небо, й іноді виникає враження, що поруч пробіг маленький Миколай Коперник, який тут народився... А ще у місті ангелів, як називають Торунь,

пахне пряниками.

У злагоді між лютеранами і католиками

Торунь — майже ровесник Львова. Його літочислення ведуть від 1233-го. У XIII ст. місцеві жителі, відбиваючись від набігів прусів, покликали на підмогу хрестоносців із Тевтонського ордену. Лицарі допомогли, але їм місцина так сподобалася, що вони залишилися, звівши замок на березі Вісли. Довкола замку виросло місто. Через два століття міщани збунтувалися і прогнали тевтонців, а руїни замку збереглися до наших днів.

Поєднання готики і бароко — архітектурна родзинка “старувкі”. Давні купецькі кам’яниці, прикрашені візерунками ангелів, химер і масок, дихають історією. У колишніх торгових складах нині розмістилися затишні кафе і готелі.

Більшу частину своєї історії Торунь був заселений переважно німцями. Під час Реформації, в 1557-му, більшість торунян прийняли протестантизм. Тоді як більша частина Польщі залишалася католиками. 1674-го іспанський дипломат, який відвідав Торунь, радісно описав місто: «Там вільно дотримуватися двох релігій — католицької і лютеранської. Лютеранам належить більшість церков, натомість католики мають дві церкви, домініканську і єзуїтську… Та всі живуть у великій гармонії, без суперечок і дискусій щодо віри. Це найкращий спосіб зберегти мир». Таке мирне співіснування — рідкість для тодішньої Європи.

У 1793-му, після другого поділу Польщі, місто віддали Прусcькому королівству. 1807-го воно стало частиною герцогства Варшавського, яке створив Наполеон. 1870-го французькі військовополонені, захоплені під час франко-прусської війни, побудували ряд фортів навколо міста. В одному з фортів діє хостел «Твердиня Торуня — форт IV». Крім прогулянки цим аналогом львівської Цитаделі, там можна зупинитися на ніч. Ціна від 30 злотих (135 грн.) з особи. Наступного, 1871 року, місто стало частиною нової Німецької імперії.

У 1919 році, після Першої світової війни, за підсумками Версальського миру Торунь став частиною Польщі.

Він «зрушив Землю, зупинив Сонце і Небо»

1473-го в Торуні народився Миколай Коперник — четверта дитина в купецькій сім’ї. На теперішній вулиці Коперника, в будинку N17, зараз діє музей, де зібрані численні предмети, пов’язані з великим астрономом. А на ринку, поруч з ратушею, стоїть пам’ятник з написом латиною: «Миколай Коперник, торунянин, який зрушив Землю, зупинив Сонце і Небо». Коперник подарував світу нові знання про Землю і Сонце, створивши геліоцентричну модель Сонячної системи. Хоча все життя ученого пройшло далеко від малої батьківщини (німці з поляками досі сперечаються, чий він), у Торуні Коперника завжди вважали своїм.

“Старувка” Торуня досі збереглася приблизно такою, якою її бачив Коперник. У могутньому готичному костьолі Святого Яна досі звучить дзвін «Труба Господня» — другий в країні за розмірами після краківського Сигізмунда. Його відлили у 1500 році. Дзвін має в діаметрі 217 см і важить понад 7 тонн.

Має Торунь і свою Пізанську вежу. 15-метрова Крива — одна з веж мурів, збудована ще в XIV ст. З тих пір її вершина відхилилася від вертикалі майже на півтора метра. Вежа, звісно, нахилилася від присідання ґрунту, але народна фантазія породила щемливу історію. Мовляв, закохався хрестоносець, який дав обітницю безшлюбності, у чарівну торунянку. І не встояв перед її чарами. За це покарали його — змусили будувати вежу. Але вежа ця нахилилася, не витримавши ваги «кривих» думок і вчинків лицаря...

Ратуша Торуня — справжній календар. Вона має 12 парадних залів і 52 кімнати — за кількістю місяців і тижнів у році. А чотири її крила відповідають порам року. А в одній з кам’яниць «старувкі» досі працює трактир «Під Розумним Фартухом», який діє тут з... 1700 року.

Коти і пряники

З особливою любов’ю торуняни ставляться до Чорного кота, який врятував місто від шведів у XVII ст. Кіт собі ліниво сидів на даху кам’янці, як тут його засліпили з далини блискучі обладунки воїнів, — кіт заверещав з переляку, й мешканці помітили ворожі війська. Кіт так і залишився сидіти на місці подвигу — на тому даху, вилитий на віки у металі.

Свою вдячність торуняни мають і до хлопчака, засудженого до смертної кари. Він вийшов на ешафот і, окинувши сумним прощальним поглядом околиці міста, закричав: «Шведи, шведи!». Торуняни кинулися закривати брами, яких у місті було аж вісім, а хлопчина у метушні втік. Міська рада ще довго шукала уже помилуваного хлопця, аби виплатити йому компенсацію за порятунок міста.

Але найвірніші захисники міста — ангели. Вони тут усюди: на гербі й печатках, вітражах і кованих решітках. Тому Торунь ще називають містом ангелів.

Ангелів можна знайти на ще одній “родзинці” міста — пряниках. Кажуть, місцеві пряники готують за секретною середньовічною рецептурою, а тісто для них витримують понад два тижні. Пряники у Торуні продають на кожному кроці. Вони лоскочуть ніс — ці смаколики з імбиром, цинамоном, гвоздикою, мускатним горіхом... У Торуні можна не лише купити, а й самому спекти пряники — у єдиній в Європі діючій Пекарні-музеї XVI ст. Свого часу польський композитор Фредерік Шопен казав, що ніщо його у Торуні так не вразило, як дивовижно смачнючі пряники.