«На нас нападали, ми відбивали атаки. Бувало страшно...»

На Львівщину повернулися триста прикордонників, яких три місяці тому відрядили на схід України для посилення охорони кордону з Росією. Перших 160 прикордонників, які брали участь у бойових діях, урочисто зустріли представники командування ЗРУ (Західного регіонального управління) Держприкордонслужби та представники обласної влади на плацу кінологічного центру прикордонників у Великих Мостах. “Дякую командирам, що всі прикордонники повернулися до рідних домівок живими й здоровими”, — такими словами зустрів підлеглих начальник Західного регіонального управління Держприкордонслужби генерал-майор Ігор Андрусік.

З прикордонників Західного регіонального управління три місяці тому створили 3-тю мотоманеврену групу, яку скерували на посилення Луганського та Харківського прикордонних загонів. “Ця група, — повідомив, користуючись військовою термінологією, генерал-майор Ігор Андрусік, — перебувала на напрямках, тактично вигідних для перетину кордону”. Кажучи простіше, прикордонники із західних областей зайняли позиції на українсько-російському кордоні, у місцях, де до цього державний кордон практично не охоронявся. Отож службу довелося нести в польових умовах, жити в наметах. Кожну ніч прикордонникам доводилося зустрічати в окопах. Бо як тільки сутеніло, на них нападали сепаратисти.

Серед жінок, які приїхали зустрічати своїх чоловіків, побачив симпатичну жінку з маленькою дівчинкою на руках. “Дивись, там татусь стоїть, — показує доньці на шеренгу. — Скажи, щоб тато вже йшов до нас”... Це дружина старшого сержанта Бориса Поліщука Надія, яка приїхала зустрічати чоловіка з дворічною донечкою Вікою та чотирирічним сином Юрчиком з Володимира-Волинського. “Під час відрядження, — каже Надія, — чоловік щодня телефонував. Щоразу казав, що перебуває у спокійному місці, де немає жодної небезпеки. Все розпитував, чи у нас все гаразд...”. Жінка примушувала себе вірити його словам. Хоча серце підказувало, що чоловік приховує від неї правду.

Здивувався, що зустрічати тих, хто повернувся зі сходу, приїхало доволі мало жінок. Та незабаром з’ясував, що більшість прикордонників приховали від своїх родин, що їдуть на війну. Казали, що їдуть у відрядження у Харків. Одного із львівських прикордонників викрило... телебачення. Одного вечора дружина поралася на кухні, а маленький син прикордонника дивився телевізор. Несподівано малий закричав: “Мамо, нашого татуся показують!”. Жінка підбігла до телевізора й побачила у сюжеті новин свого чоловіка з автоматом в руках...

Розпитувати про відряд­ження на схід прикордонників було важко. “Не хочемо казки розповідати”, — відмахувалися від журналіста. “То кажіть правду”, — не відстаю. “Правда дуже страшна”, — відповідають... Підходжу до фельд­шера. Та старший прапорщик навіть не хоче представитися. “...Було п’ятеро легко поранених, — неохоче відповідає на запитання. — Іноді доводилося не лише надавати медичну допомогу, а й стріляти. Бувало і страшно...”.

“Там, на сході, я зрозумів, що таке справжня чоловіча дружба, — трохи розговорився начальник служби фізичної підготовки кінологічного центру капітан Роман Міщук, який під час відрядження був командиром кулеметного взводу. — Найважче було перші два тижні. Наші прикордонники звикли нести службу без зброї, на пунктах пропуску через західний кордон. Отож довелося згадувати, що таке бойова зброя. Пізніше нам на допомогу прибули кілька БТРів, і стало легше”. За словами Романа, жодна ніч не минала без бою. Здебільшого сепаратисти нападали вже з території України. Роман вважає, що повністю закрити кордон з Росією прикордонникам мусить допомогти армія. Без цього успіх антитерористичної операції неможливий. У зоні АТО, не приховує офіцер, не вистачає взаємодії між силовиками. Іноді прикордонники навіть боялися помилково обстріляти своїх армійців...

Навіть зі скупих розповідей прикордонників стало зрозуміло, що ці хлопці побували на справжній війні. Одному підрозділу навіть довелося братися за штик-ножі та вирізати ворогів, щоб без пострілів вибратися з оточення. Та коли приїжджали знімальні групи телеканалів, «зелені кашкети» воліли розповідати про те, як допомагають місцевим селянам садити картоплю...

Усім, хто повернувся зі сходу, начальник ЗРУ Держ­прикордонслужби генерал-майор Ігор Андрусік своїм наказом надав десятиденну відпустку “за сімейними обставинами”. Після неї прикордонники повернуться до виконання своїх службових обов’язків. Вони також, зазначив Ігор Андрусік, залучатимуться до підготовки наступних груп, які відряджатимуться на східний кордон.

У зоні бойових дій, не приховує від підлеглих керівництво Держприкордонслужби, доведеться побувати чи не кожному прикордонникові із західних теренів України. Хлопці, які першими повернулися з війни, говорять, що воліли б не лише захищатися від атак бандитів, а й готові йти у наступ... Прикордонники, які готуються до відрядження, також морально готові стати на захист батьківщини. “Якщо сьогодні ми не поїдемо на Луганщину, — почув від офіцера, який через два тижні покине Львів, — завтра доведеться відбиватися від ворога біля рідного дому”.

Чимало розмов між прикордонниками точилося (коли поруч не було телекамер) і щодо незрозумілого статусу прикордонників, які брали чи беруть участь у бойових діях. Під час тримісячного перебування на сході прикордонники отримували таку саму зарплату, як і під час служби на пункті пропуску з Польщею. У подальшому прикордонники відряджатимуться на схід терміном до 45 діб. Офіцери вважають, що це робиться для того, щоб пізніше їм не надавати статус учасників бойових дій, який буцімто надається лише після 45-денного перебування в зоні антитерористичної операції.

“Кількість?прикордонників ЗРУ, які відряджатимуться на посилення східного кордону, зростатиме, — підтверджує розмови підлеглих генерал-майор Ігор Андрусік. — Тому, користуючись нагодою, прошу всіх небайдужих надавати нам матеріальну допомогу. Ми вже закупили 250 бронежилетів. Та цієї кількості недостатньо. Нагадаю, один бронежилет п’ятого ступеня захисту коштує п’ять тисяч гривень. Будемо вдячні, якщо нам допоможуть придбати речі, необхідні для перебування в польових умовах, — намети, спальні мішки, засоби гігієни”.

Прикордонників, які повернулися зі сходу, зустріли з квітами та подарунками.

Капітан Роман Міщук — родом із Херсонщини, служить — на Львівщині. Каже, його земляки не менші патріоти, ніж галичани.

Надія з донечкою Вікою на руках чекає, коли зможе обійняти свого чоловіка Бориса Поліщука.

А тим часом...

14 червня, близько 10-ї години, на околиці Маріуполя (Донецька область), поблизу підприємства “Азовсталь”, з гранатометів і автоматів обстріляли колону прикордонників. Під час обстрілу, повідомили у прес-центрі Держприкордонслужби, троє прикордонників загинули, четверо отримали поранення. Відповідальність за загибель прикордонників взяли на себе бойовики ДНР.