Під час штурму плавилася зброя

Коли наближаєшся до КПП полку Західного територіального командування ВВ (Внутрішніх військ), що дислокується у Львові на вулиці Стрийській, мимоволі згадуєш кінофільми про Брестську фортецю. Обгоріле приміщення КПП свідчить: тут пережили довгу облогу та відбивали штурм...

Активісти львівського Євромайдану тривалий час тримали полк ВВ в облозі, щоб його особовий склад не вирушив у Київ на підтримку злочинного режиму. Солдати і офіцери й самі не рвалися захищати владу. Між військовими та цивільними, які тримали в облозі полк, конфліктів майже не виникало. Та в ніч з 18 на 19 лютого почався штурм частини. Під час нападу зазнали травм різних ступенів важкості 30 військовослужбовців. П’ятьох із них довелося госпіталізувати. Від влучних попадань “коктейлів Молотова” згорів склад зброї військової частини, в якому зберігалося близько трьох тисяч одиниць вогнепальної зброї. Температура під час пожежі була такою, що зброя почала плавитися...

До початку Революції гідності солдати військової частини 4114 залучалися до охорони громадського порядку на вулицях Львова, несли варту під консульськими установами. Сьогодні, коли міліція деморалізована, поява на вулицях патрулів ВВ була б далеко не зайвою. Чи готові до виконання таких завдань солдати, яким довелося відчути на власній шкурі, що земляки сприймали Внутрішні війська як ворожу силу? Щоб знайти відповідь на це питання, журналісти “ВЗ” побували у військовій частині.

Одразу за КПП у ніс вдаряє стійкий запах диму та згарища, який зберігатиметься на цій території ще багато місяців. Нас зустрічає командир полку полковник Валерій Смолов. “Сьогодні,- розповідає він, — солдати вже виходять на патрулювання вулиць та охорону консульських установ. Щоправда, виконують ці завдання без зброї та спільно з активістами “Самооборони”. 12 березня, — обіцяє полковник, — в частині відбудеться перший повноцінний розвід, яким частина зафіксує повне відновлення минулого обсягу завдань з охорони громадського порядку”.

Стоїмо біля складу зброї. Солдати виносять з нього на ношах залишки якихось речей, ящики для зброї, спалений мотлох. Відпочиваючи, гріються біля багаття. Полковник Смолов спростовує чутки про те, що під час штурму зникла зброя, яка зараз “гуляє” у Львові. Жодного ствола, переконує, не зникло. Сімдесят відсотків зброї вже знайшли. Та вона, зрозуміло, після пожежі вже не придатна для використання.

Збитки, яких військова частина зазнала від пожежі, говорить Валерій Смолов, сягають 100 мільйонів гривень. Переконуємося, що ця цифра взята не зі стелі, коли заходимо в середи­ну приміщення, де розташовувалися штаб військової частини та штаб Західного територіального командування ВВ. Це приміщення нагадує спалену ворогом Брестську фортецю. Навряд чи цю будівлю можна відремонтувати.

Проте батькам солдатів, які продовжують службу у цій частині, не варто хвилюватися за своїх синів. Про солдат-строковиків тут подбали перш за все. Всіх військовослужбовців строкової служби поселили в уцілілій казармі, яка раніше призначалася для прийняття нового поповнення. До казарми вже підвели тепло та електропостачання. В казармі панує армійський порядок. Ліжка “відпрасовані під мотузку”, у спортивних кімнатах хлопці тягають гирі, віджимаються на перекладинах.

Львівські дрібні підприємці, розповідає командир частини, активно допомагали відновити нормальні умови служби. Хтось після пожежі подарував частині обігрівачі, хтось привіз для солдатів шкарпетки, хтось подарував нові ковдри. Активісти “Самооборони” зібрали п’ять тисяч гривень, необхідних для проведення операції одному з важкопоранених під час штурму військовослужбовцю.

До літа у цій частині власними силами планують відремонтувати приміщення КПП, медпункту та їдальні. Решту робіт, каже полковник Смолов, частина самотужки не подолає. Проте у квітні, як завжди, “на дембель” проводять солдатів, строк служби яких завершився. У травні тут очікують на 100 — 120 новобранців.

“У перші дні після пожежі, — розповідає старший сержант Дмитро Цибулько, — наші матері чи не щодня приїжджали до Львова, щоб переконатися, що з нами все гаразд. Зараз вони заспокоїлися, бо знають, що умови служби знову стали нормальними”. Дмитро — з Дрогобицького району. Більшість його друзів по службі також були призвані зі Львівщини. Чи готові ці хлопці психологічно продовжувати службу? Чи забули ті дні, коли земляки бачили в них ворогів?

Жоден офіцер і прапорщик, каже полковник Смолов, після буремних подій не написав рапортів про звільнення зі служби. Солдати, за словами офіцерів, сумлінно виконують свої обов’язки. Та, пересуваючись частиною, не один раз ловив на собі похмурі погляди, які солдати кидали на цивільних. Можливо,у багатьох з них залишилося почуття образи, з яким ще довго доведеться боротися військовим психологам.

Раніше під час призову на строкову службу чимало юнаків просилися саме у внутрішні війська. Бо знали, що після служби у ВВ легше влаштуватися на службу в міліцію чи знайти роботу в приватній охоронній структурі. Отож командири мали змогу відібрати для служби найкращих і фізично підготовлених рекрутів.

Як відбуватиметься призов у внутрішні війська цієї весни? Як служитимуть вчорашні школярі у частині, де більшість споруд перетворилися на згарище? Чи зрозуміє, нарешті, цивільне населення, що внутрішні війська покликані, за законом, охороняти безпеку громадян, а не владу? Час покаже...