Її «Носики-курносики» лунали від Куби до Японії
Відомій львівській письменниці і журналістці Ангеліні Буличовій сьогодні виповнюється 96 років!
Хоча якщо зазирнете у Вікіпедію чи інші електронні джерела-довідники, то прочитаєте, що «відома російська поетеса» народилася… «23 грудня 1917 року»... Як пояснила донька поетеси, пані Олена, така плутанина вийшла через перехід у 1918 році на новий стиль літочислення, насправді ж рік народження Буличової — 1916. А «російською» її вважають тому, що хоча й жила у Львові з середини 1940-х років, але народилася в Росії — у селі Бісерть Свердловської області, закінчила Московський інститут історії, філософії і літератури, та й поезії свої пише російською.
Понад 25 поетичних і прозових збірок, майже 60 років у журналістиці, 66 років спільного життя із чоловіком Олегом Хоменком, дві дочки, три онучки, дві правнучки… І — попри неймовірну тугу за коханим Олегом, якого не стало у жовтні минулого року, — величезне бажання жити. Серед її друзів були відома українська письменниця Ірина Вільде і російська співачка Валентина Толкунова. Такому творчому й життєвому доробку можна лише по-доброму позаздрити. Зараз доньки Ангеліни Олександрівни працюють над тим, аби видати наступну збірку Буличової — «Вибране», куди увійдуть найкращі твори із попередніх книг і нові вірші, написані за останні роки.
…Пригадую, коли п’ять років тому у Трускавці брала інтерв’ю у відомої російської співачки Валентини Толкунової (нині, на жаль, уже покійної), то зайшлося і про Ангеліну Буличову. Пані Валентина розповідала, що відтоді, як вона виконала пісню «Носики-курносики» на слова Ангеліни Буличової (вірш називався спочатку «Мои мальчишки») й стала з нею переможницею «Пісні року» у далекому 1978-му, вони — співачка і поетеса — дружать. Коли пані Ангеліна з чоловіком бували у Москві, зустрічалися з Валентиною Василівною, разом відпочивали у Пєрєдєлкіно, а у 2008 році, по дорозі із Трускавця, Валентина Толкунова побувала в гостях у Буличових. А «Носики-курносики» облетіли усю планету, від Куби до Японії, й були зрозумілі усім без перекладу, бо написані великим серцем і виконані від щирої душі.
Було у Ангеліни Олександрівни іще одне улюблене заняття, яким нині уже не в силі займатися, — виготовляти фігурки із кореневищ дерев. Це хобі підтверджує відомий вислів про талановиту людину, яка талановита в усіх своїх проявах. І ще один дар — пронести любов через усе життя і навіть вивести три правила щасливого подружжя: з коханими не розлучайтесь, не говори іншому слів, яких не можна пробачити, і… — аби у всіх всі були вдома.
Хочеться побажати Ангеліні Олександрівні міцного здоров’я і радості від кожної миті життя, аби зустріла свій 100-літній ювілей і залишалася такою ж світлою й доброю, якою є зараз, якою була завжди…
