У рідне медучилище Святослав Шевчук привіз свій студентський альбом

Спочатку 21 грудня Блаженнійший Святослав побував у Бориславському медичному коледжі. Це його альма-матер. Тут майбутній провідник УГКЦ навчався у 1985-1989 роках. Тут отримав диплом із відзнакою. У

перший день свого візиту Блаженнійший освятив наріжний камінь під будівництво храму Різдва Пресвятої Богородиці на вулиці П. Куліша, зустрівся із журналістами та взяв участь у концерті духовної музики, присвяченому 120-річчю з дня народження Патріарха Йосифа Сліпого.

22 грудня очолив Літургію з нагоди престольного празника у храмі Св. Анни, освятив хоругви та герб міста і другий наріжний камінь — під будівництво храму Зіслання Святого Духа на вулиці Коваліва. Глава УГКЦ подарував Бориславському медичному коледжу ікону, освятив вишиту студенткою Марією Кіндратишин картину на біблейську тему. Патріарх таки повернув свій «борг ввічливості» бориславцям.

Ще в цьогорічному вересні, коли Борислав відзначив своє 625-ліття, був запрошений міським головою Володимиром Фірманом для участі у святкуваннях. Але приїхати не зміг. Бо, як сам висловився, перебував на другій половині Земної кулі. Тоді вересень став місяцем УГКЦ у Канаді.

З’їхалися одногрупники...

«Я приїхав до вас, щоб сказати «дякую». Ключове слово «дякую» Патріарх промовив кілька разів під час зустрічей у різних місцях. Борислав — місто його юності. Тут співав у хорі, і, як стверджує його колишня класний керівник у медучилищі Чеслава Рижова, чудово грав на скрипці. У Бориславі змужнів, остаточно обрав свій шлях. Із п’ятнадцятирічного хлопчика зі Стрия, яким у 1985 році був, коли вступив на навчання, перетворився у переконаного адепта підпільної Церкви, якою тоді була УГКЦ.

Скрізь, де мав зустрічі Святослав Шевчук, панувала особлива атмосфера піднесення. Патріарх, здається, володіє дивовижним даром нейтралізувати перешкоди, які виникають під час спілкування. Його позитивна енергетика, вміння сприяти зближенню давалися взнаки скрізь. Особливо сильно це відчувалось під час зустрічі з колективом Бориславського медичного коледжу, де він завжди буде свій. Побувавши в аудиторіях, де колись навчався, півтори години відповідав на запитання, згадував часи навчання. З Бориславського медичного коледжу, як тепер називається колишнє медичне училище, вийшло чимало випускників, які згодом зробили кар’єру, прославили альма-матер. Теперішній директор коледжу Гнат Пітула, який у студентські роки Святослава Шевчука був завучем, згадав прізвища тих, які згодом стали гордістю навчального закладу. Один із названих — народний депутат України по Дрогобицькому виборчому округу №121 Роман Ілик, який свого часу також навчався у Бориславському медучилищі. З’їхалися однокурсники Патріарха. Теперішній голова Східницької селищної ради Іван Піляк також навчався в одній групі з майбутнім Патріархом.

Патріарх щиро тиснув руки, обнімався, радів від душі. Щоб ніхто не сумнівався, наскільки йому приємно й радісно перебувати у стінах рідного закладу, передав до залу власний альбом із студентськими фотографіями…

«Не знаю, як зараз, коли я був тут, — промовив до студентів, показуючи пальцем на лави для навчання, — корупції не було». На переконання Святослава Шевчука, у його студентські часи Бориславське медичне училище було осередком галицької інтелігентності й шляхетності. Патріарх подякував своїм учителям за відданість справі, якій вони служили, благородство, любов і розуміння. Згадав веселий випадок про відомого своєю вимогливістю й твердістю викладача. Нікому під час навчання не робив жодних поблажок. А ось під час відповідей на екзаменах мав звичку грізним голосом, аби чули й члени екзаменаційної комісії, сформулювати свої запитання до студента, підходити до підопічного й пошепки підказувати відповідь. «Знаєте, — сміючись пригадував Патріарх, — це і є правдива любов викладача, без якої не буває духовності. Наші викладачі нас любили». Згадав Патріарх і про кумедний випадок зі шпаргалками. Два тижні писав їх, готувався до екзамену. І що ви думаєте? Коли, витягнувши білет для відповіді, сів за парту, щоб підготуватися для відповіді, раптом з’ясувалося, що «підказку» забув вдома.

У Бориславському медучилищі Святослав Шевчук отримав свій паспорт, диплом із відзнакою та повістку до війська. Тодішній директор мед-училища Роман Поцюрко дотепер пам’ятає зміст подячного слова юного Святослава, з яким випускник виступив від імені курсу. «Ходяча енциклопедія» — так називали студента-відмінника між собою викладачі.

Без мобільного телефону

Під час навчання майбутній Патріарх жив на приватних квартирах: тоді училище не мало гуртожитку. Спочатку на околиці Борислава, так званій Касарні. Наступного року отримав запрошення від Чеслави Рижової перебратися на квартиру до її сім’ї на вулиці Фрунзе. Ділив одну кімнату, товаришував з ії сином — однокурсником. Але, на відміну від своїх колег, які, студіюючи анатомію, хімію та латинь, старанно оволодівали медичними знаннями, Святослав Шевчук ще й таємно навчався у підпільній греко-католицькій духовній семінарії (1983-1989 рр.). Цікава деталь з біографії: завершивши у 1989 році навчання з відзнакою, потрапив до числа тих 5% випускників медучилищ, які безтурботно могли продовжити нав-чання у вищих медичних закладах. Він же своїм привілеєм не скористався. Такою була воля підпільної Церкви. У війську (свою повістку Святослав отримав відразу ж після завершення навчання) хлопці-випускники Бориславського медучилища мали чітке призначення — виконувати так званий інтернаціональний обов’язок.

Який у Патріарха графік дня, скільки кілометрів «накручує» за місяць? Про це запитали журналісти під час прес-конференції. Молитва, Богослужіння, зустрічі з людьми... Це ті три моменти, на яких тримається «розпорядок» Блаженнійшого. Не любить канцелярської роботи, не має мобільного телефону, але активно користується Інтернетом.