Андрій Гусін хотів повторити себе у синах...

Ціла футбольна алея є тепер на Байковому цвинтарі у Києві. Поруч з великим українським тренером Валерієм Лобановським тут покояться великі гравці Валентин Белькевич, Андрій Баль, а від минулої п’ятниці — ще й 41-річний Андрій Гусін. Він загинув напередодні на столичному автодромі «Чайка», впавши зі спортивного мотоцикла, який після футболу, швидкісних машин, був новою його пристрастю. Кажуть, підвело слизьке покриття і надто висока швидкість. Трагедія сталася за кілька годин до того, як Андрій з друзями-динамівцями мав зіграти свій черговий ветеранський матч у Кончі-Заспі...

У пам’яті любителів футболу цей завжди життєрадісний блондин, виходець зі Львова, залишиться як великий роботяга на полі, вольовий, безстрашний спортсмен, котрий кував славу вітчизняному спорту. Сім разів разом з київським «Динамо» ставав чемпіоном України, чотири рази тримав у руках кубок країни, був за крок до фіналу Кубка чемпіонів УЄФА. Вагомий його внесок і в успішні виступи національної збірної…

В особі Гусіна футболісти і вболівальники втратили високопрофесійного майстра, відомий український дизайнер Христина Гусіна — уважного чоловіка, а троє неповнолітніх дітей — люблячого батька. Старший син Гусіна, Андрій, як і тато, захоплюється футболом. На жаль, їхня спільна мрія — зіграти колись в одній команді — тепер залишиться нездійсненною…

Андрій Гусін починав грати у футбол на Львівщині. Юнаком його привели у жидачівський «Авангард», який виступав у тодішній перехідній лізі, відомі тренери брати Ходукіни. Вони жили з ним в одному будинку неподалік автовокзалу на вул. Стрийській і добре знали його можливості. Колишній партнер Гусіна Ігор Заваляк розповідає кореспондентові «Високого Замку»:

— У команду Жидачівського целюлозно-паперового комбінату Гусін прийшов у 1989 році, грав на позиції центрального півзахисника, був і за форварда. Кликали його ми — «Гусь!», і Андрій не ображався. Прекрасний був гравець! Сміливо йшов у боротьбу, ніг не ховав, відмінно бачив поле, був «технарем». Хлопцям на полі завжди підкаже, підстрахує. Жодної зірковості за ним не помічалося. Компанійський. Траплялося, після тренувань гостював в Анд­рія вдома. Порівняно недавно дзвонив йому у житейських справах. Спілкувався він, як і колись, — без усяких «заносів»…

Талант Гусіна розкривався у напівпрофесійних «Карпатах» із Кам’янки-Бузької, згодом його запросили «Карпати» львівські. Звідти Андрія переманив до Києва Лобановський. Довго «шліфував» його у дублі. Коли Гусін вважав, що його «маринують» там, і подумував переїхати до футбольного Китаю, «Лобан» порадив зачекати — “твій час прийде!” — і згодом увів його в основу. Невдовзі про Гусіна на повен голос заговорили не тільки в Україні. Одна з примітних його особливостей — у потрібний момент умів опинитися у потрібному місці…

Організацією похорону Гусіна займалося його рідне київське «Динамо». Свій переможний матч у Лізі Європи воно присвятило цьому футболістові, а після повернення з Португалії динамівці прийшли на стадіон віддати Андрієві данину поваги. Провести Гусіна в останню путь прибули з-за кордону Анатолій Тимощук, колишній партнер, а нині — член уряду Грузії Каха Каладзе, з яким жили в одній кімнаті, екс-форвард «Динамо» Георгій Деметрадзе. З Гусіним попрощався мер Киє­ва Віталій Кличко. Вклонилися біля домовини великого спортсмена інші відомі особистості — Володимир Мунтян, Леонід Буряк, Олександр Заваров, Олександр Шовковський, Олександр Хацкевич, Владислав Ващук, Олександр Головко, Олег Гусєв, Євген Хачеріді. Володар «Золотого м’яча» Андрій Шевченко, який не зміг прибути до Києва, прислав вінок на могилу друга.

Попрощалися з ним і багато відомих політиків, бізнесменів, артистів, друзі з рідного Львова.

Після останніх великих футбольних втрат у київському «Динамо» визріла ідея провести найближчим часом меморіальний матч у пам’ять про незабутніх Белькевича, Баля, Гусіна…