Свою олімпійську перемогу присвятили багатостраждальній Україні

У доленосні для України миті величезний заряд духу і сили своєму народові додали четверо дівчат національної збірної з біатлону — сестри Віта і Валя Семеренко, Юлія Джима та Олена Підгрушна.

У передостанній день Олімпіади у російському Сочі в естафетній гонці вони здобули золоті медалі. Для всіх нас вони мають особливу цінність. Це була не тільки винагорода за спортивну майстерність і доблесть наших співвітчизниць. Олімпійське “золото” і сочинське звучання гімну «Ще не вмерла…», що підняв на ноги тисячі уболівальників і мільйони телеглядачів, були своєрідною нагородою для всіх українців, які у ці дні вели боротьбу за власну волю і гідність, за свою державу.

Легендарна норвежка Тура Бергер того дня сказала: «Я не тільки вражена перемогою українок, а й дуже рада за них. Дуже важко бачити по телевізору кадри з України і слухати сумні новини звідти. Думаю, ця перемога Україні дуже потрібна...».

Розпочала переможний старт українок Віта Семеренко. Бігти їй було тяжко, однак значного відставання від росія­нок не допустила. Юлії Джимі Віта передала естафетою лише на 6,7 секунди пізніше, ніж головна суперниця.

Наша наймолодша учасниця зробила все, щоб ліквідувати цю «недостачу», ще й на 12 секунд випередила переслідувачку. А нарощувати перевагу української збірної на третьому етапі випало Валі Семеренко. Вона гідно, хоча й не без проблем, пройшла свій відрізок і передала естафету Олені Підгрушній.

До певного моменту існувала інтрига, коли росіянка Вілухіна відставала від тернополянки на 11 секунд... Але нерви далися взнаки. Вілухіна збавила оберти, неточно відстрілялася. А наша Олена зробила все, як мовиться, «на 5». На фініші відрив українок від російських естафетниць становив більше 26 секунд. Переконлива перемога!

Олена настільки віддалася боротьбі, що, за власним зіз­нанням, у неї не вистачило сил для того, щоб фінішувати з державним прапором, як зазвичай робила це під час інших переможних гонок. Після тріумфу вона сказала:

— Цю перемогу ми даруємо нашій країні, усьому українському народові. Зранку усіх нас просили вийти на старт і перемогти. Багато повідом­лень надходило з Батьківщини. Ми багато працювали для цієї перемоги.

Відразу після золотого фінішу кореспондент «Високого Замку» подзвонив до чоловіка Олени Підгрушної — народного депутата Олексія Кайди. Привітали його. Сам він поздоровити свою дружину зміг лише через… дві години після перемоги.

— До телефону Олена не могла підійти відразу після завершення гонки — її чекало багато обов’язкових процедур, зокрема допінг-контроль.

— А які слова скажете їй, коли додзвонитеся? — поцікавилися у пана Олексія.

— Скажу, що на честь українських героїнь-біатлоністок уся Верховна Рада співала наш славень «Ще не вмерла…».

— А з колегами-депутатами шампанського за перемогу вип’єте?

— Я, взагалі-то, не п’ю. Але келих із соком обов’язково підніму!

Ну і про інший бік цієї перемоги. За завойовані золоті медалі квартету біатлоністок та їхнім тренерам держава повин­на видати по 125 тисяч доларів преміальних. Тріумфаторів Сочі-2014 також чекають ордери на трикімнатне помешкання. Свої відзнаки вручать герої­ням і мерії міст, де живуть наші олімпійські чемпіонки.