Як лунь із лелекою за територію сперечалися...
Багато законів, правил і звичок нашого з вами буття діють також у стосунках між тваринами. Кілька днів тому тому став свідком сцени, яка доводить, що у представників фауни є загострене відчуття свободи. І приватної власності
На зоране поле біля лісового озерця приземлився лелека. Шукав між борознами неуважних мишей, жучків, черв’яків, «ревізував» ближній потічок на предмет присутності там жаб і молюсків. Обстежував цю територію дуже ретельно. А потім, аби знайти на додачу ще якусь рибину, кількома «балетними» стрибками добрався до озера — звідти доносилося кумкання ропух і плюскотіння товстолобиків.
Але, виявляється, не все так просто! Досить було бузькові опуститися в очерет, як звідти назустріч йому вилетів великий яструб-лунь. І давай бити чорногуза своїми крилами. Робив піруети над його головою і, здавалося, ось-ось готовий був вчепитися в неї своїми гострими кігтями. Розгадка таких «розбірок» проста: сивий лунь з подругою вже кілька років побутує біля цієї водойми. Вважає її своєю територією, облітає по периметру щогодини. Не тільки для того, щоб знайти собі здобич — а й щоб прогнати можливого конкурента, який зазіхнув на його життєво важливий простір.
Поєдинок між прилітним бузьком-чужаком і «вкоренілим» на цій місцині лунем тривав хвилин зо п’ять. Яструб так надокучав суперникові, що тому нічого не залишалося, як відлетіти на сто метрів убік. А втішений своєю перемогою лунь полетів на інший край озера, до своєї подруги — щоб розповісти їй, яких «чортів» дав суперникові Схоже, бойові якості своєї половинки самка оцінила дуже високо — бо десь хвилин зо 20 купалася з ним у небесному океані…
