«Обличчям нашого ательє стануть білі жіночі сорочки»

У Львові, на вул. Кривчицька дорога, 19 (Молодіжний центр Св. Івана Боска) у березні відкриють соціальне ательє. Працювати у такому ательє зможуть жінки, які опинилися у складних життєвих ситуаціях, зокрема ті, що потерпають від домашнього насилля.

Про це журналісту «ВЗ» розпові­ла засновниця соціального ательє та благодійного фонду Butterfly, керів­ниця управління праці та сімейної політи­ки департаменту соцзахзисту населення ЛОДА Уляна Дорош.

«До кінця лютого також плануємо від­крити у Трускавці притулок для жінок та дітей, які потерпають від домашнього на­сильства, — каже Уляна Дорош. — Ательє — своєрідна реабілітація для жінок, які не знайшли себе у житті, але мають бажан­ня навчатися та працювати у швейній га­лузі. Буде десять швейних машинок. Плюс — машинка для вишивки та в’язальна ма­шина. Одним із напрямів роботи ательє буде SMM-навчання — продаж речей через соцмережі».

Зі слів Уляни Дорош, у соціальному ате­льє уже сформовано «кістяк»: директор, адміністратор, технолог-конструктор, за­крійник. «Шукаємо технолога і закрійника з числа вразливої категорії жінок. Ведемо перемовини з кількома фешн-школами, які готові навчати цієї справи. І брати жін­ку чи дівчину до себе на роботу».

Соціальне ательє матиме оригінальну концепцію. «Перед тим, як запускати пер­шу колекцію, жінки матимуть арт-терапію, — веде далі пані Уляна. — Будуть малювати картини. Їх потім скануватимуть і перено­ситимуть на жіночі хустинки, які будуть од­ним із аксесуарів до образу. Акцент роби­тимемо на пошитті білих жіночих сорочок. Але якщо будуть охочі, наприклад, замо­вити сукню чи щось інше, зможемо ці речі пошити. Ведемо перемовини з деякими власниками магазинів, які зможуть брати наші сорочки на реалізацію».

«Білі сорочки — як символ?» — допиту­юсь. «Білий колір — як оновлення думок. Якщо жінка опинилася у складній ситуації, не треба боятися про неї говорити. Існує стереотип, зокрема у сільській місцевості, що сміття не треба виносити з хати. І час­то жінки бояться говорити про свої про­блеми… Хочемо змінити цей стереотип».

«Чому вирішили відкрити саме ате­льє?» — запитую. «Я з дитинства хоті­ла бути модельєром, — каже пані Уляна. — Але багато років працюю у соціальній сфері.

Виникла думка реалізувати мрію ди­тинства і допомогти жінкам, які цього по­требують".