4 винаходи українських учених, що змінили світ

На початку ХХ століття світ побачили одні з перших літаків: бомбардувальник «Руський витязь» і пасажир­ський «Ілля Муромець». Їхній конструктор, киянин Ігор Сікорський, 1919 року емігрує до США і почне роботу над новим літальним апаратом, про який мріяв з ди­тинства. Це гвинтокрил, модель якого він зібрав у 12 років, використавши як двигун звичайну гумку.

У 1939 році в Америці розпочалися випробування експериментальної моделі VS-300, під час яких апарат підіймався у по­вітря на прив’язі. Через рік після певних допрацювань гвинтокрил злетів уже самостійно, а ще рік по тому Сікорський отримав перше замовлення від армії США.

Впродовж наступних років фірма Sikorsky Aircraft створила 18 повітря­них суден і почала продавати ліцензії на їх виробництво. Тоді ніхто не міг уявити, що це дасть поштовх розвитку вертольотобудування у Великій Британії та Франції. Показник якості гелікоптерів Сікорського — це їх ви­користання президентами США, а також перельоти через Тихий і Атлан­тичний океани на гвинтокрилах Sikorsky S-61.

Світ знає Пулюя не лише як науковця, а й як публі­циста, перекладача і громадського діяча, що став відо­мим на зламі ХІХ і ХХ століть. Проте чи не найбільше його досягнення — це дослідження Х-променів. На дум­ку науковців, внесок Вільгельма Рентгена у досліджен­ня Х-променів перебільшують, адже він зосередився на фактах, а не на їх обґрунтуванні.

Пулюй значно глибше дослідив природу та механізми виникнення Х-променів. Його знімки мали вищу роздільну здатність, ніж Рентге­нові, тривалий час залишаючись неперевершеними за технікою вико­нання. Також Пулюй зробив перше повне зображення людського тіла в Х-променях, які він назвав «холодним світлом».

Відомо, що український вчений ділився результатами досліджень з Рентгеном, якого згодом прозвали «батьком випромінювання». Пулюй міг би сам удостоїтися цього звання, проте запізнився, бо безліч разів перевіряв отримані результати перед публікацією. А шкода!

У 2011 році вчений із Закарпаття Петро Бобонич знайшов спосіб суттєво полегшити життя людям, які хворіють на діабет. Він розробив портативний неінва­зивний глюкометр — пристрій у вигляді наручного го­динника, що вимірює рівень цукру у крові. Важливо, що для цього не потрібно проколювати палець та на­бирати кров.

Глюкометр генерує інфрачервоне випромінювання, яке проходить крізь кровоносні судини, аналізує промені, що відбиваються, та виводить дані про рівень глюкози у крові на дисплей. До слова, глюкометр Бобони­ча дає найменшу серед усіх відомих глюкометрів похибку — 15%.

Також кандидат фізико-математичних наук винайшов оптичний томо­граф для виявлення захворювань молочної залози. За словами винахід­ника, завдяки цьому приладу можна обійтися без рентгенографії.

У 2016 році молода киянка Марина В’язовська розв’язала одну з найскладніших математичних задач сьогодення, над якою науковці билися не одне століт­тя. Марина винайшла спосіб, як розташувати однакові за розміром кулі у просторі, при якому кулі займають найбільшу його частину. І все це не у звичному триви­мірному просторі, а у восьмивимірному!

Яке у цього способу прикладне значення? Завдяки досягненню В’язовської можуть бути вдосконалені технології передачі даних, пе­редусім з апаратів, які використовують для космічних досліджень. До речі, наукові журнали назвали Маринине розв’язання задачі «приго­ломшливо простим»: воно зайняло лише 23 сторінки. Для порівняння: розв’язання задачі пакування куль у тривимірному просторі зайняло 300 сторінок.

Роман Дорожівський для газети «Добрий господар»