Передплатити Підтримати

Ця Муха працьовита як бджола

Бодай раз відчувши людське тепло, представники дикого світу до кінця віку добром відплачуватимуть своїм добродійникам. Ось вам приклад

Цю собаку за її невеликі га­барити і активний непосидю­чий характер (постійно снує туди-сюди) назвали Мухою. Вона — улюблениця родини Гу­менюків і людей, що живуть і працюють біля них. Хоча за по­родою — двірняжка, за стилем поведінки — аристократка. Лю­бить, щоб із нею поводилися ґречно.

Насамперед Муха — вірний невтомний сторож. Регуляр­но оббігає-обстежує все чи­маленьке ґаздівство госпо­дарів. Даремно не гавкне. За інтервалом і гучністю її позив­них можна визначити, хто на­ближається до подвір’я: соба­ка, людина чи лис, що занюхав курей у загородці. Хоча сама невеличка, не побоїться біль­ших за себе, сміливо іде в ата­ку на них, голосно кличе на до­помогу.

А три роки тому Муха була на межі життя і смерті. Се­ред лютої зими невідомі ко­лишні власники викинули цьо­го цуцика у лісі при дорозі. Інакше це песенятко не мо­гло з’явитися у такій глуши­ні. На ніч Муха заховалася у сарайчику із сіном. Ниніш­ні її опікуни почули жалібне скавуління-плач покинутої го­лодної собаки і взяли нещас­ну до себе. Нагодували, дали дах над головою (живе у бу­динку Юрія та Олени Гуменю­ків). І Муха тепер своєю вірною собачою службою відпрацьо­вує цю довіру. Більш відпові­дального песика поблизу не знайти.

Одного разу у поселення, де живе Муха, приїхали із віддале­ного села охочі купити поросят. Свинок не придбали (бо ще не народилися), зате кинули оком на енергійного песика. Дуже він їм сподобався. Коли покуп­ці поїхали, господарі із сумом зауважили, що за їхньою Му­хою (а вона без команди з рід­ного обійстя ні на крок) й слід прохолов. Видно, вкрали її.

Лише через два тижні згу­ба знайшлася. Сама прийшла додому. Судячи з втомлено­го вигляду собаки, дорога із чужого до рідного дому була далекою. Виснажену Муху ві­дігріли, відгодували. Відтоді вона запам’ятала: на улесливі чужі слова і гостинці не купува­тися — вони можуть бути при­манкою…