Якщо вам шістдесят – сидіть вдома. Якщо за сто перевалило –справляйте ювілей

Головне — вберегти себе. І власну персону не слід на небезпеку наражати, й інших. Сидимо вдома, дотримуємось правил карантинного режиму. Особливо ретельно, як настійливо рекомендують лікарі, це слід робити тим, кому вже за 60 перевалило.

А як бути з тими, хто святкує столітній ювілей? У родинах двох дрогобичанок, Ірини Крючковської та Ірини Левицької, яким 18 та 19 травня по 100 років виповнилось, цей особливий день провели без згадок про карантин, весело та змістовно. І святковий стіл був, і здравиці пролунали.

Ювілярок провідав міський голова Дрогобича Тарас Кучма. Бабусям вручили квіти, пам’ятні подарунки та матеріальну допомогу.

Сто років — це не вік, якщо маєте радість від життя та не втратили здатність любити. Рецептом довголіття ювілярки, з"ясувалося, не володіють. Кожен з нас, переконані, перетне цей магічний рубіж, якщо на це буде милість Божа.

Ірина Крючковська, як інформує сайт Дрогобицької міськради, народилась 18 травня 1920 року. Походить із родини Модрицьких, однієї з найдавніших у місті. Свого часу батько Теодозій тримав клуб «Зоря», де щонеділі збирались ремісники, щоб відпочити, поспівати пісень. Навчалась пані Ірина у Дрогобицькій гімназії, нині це ліцей № 1 імені Івана Франка. У 1939 році вийшла заміж. Народила двох дітей. Має трьох онуків та правнуків. Про родину Модрицьких письменитця Галина Пагутяк цілу книгу написала — «Світ Модрицьких, передміщан з Дрогобича».

Трішки інша історія в Ірини Левицької. Народилась 19 травня 1920 рокув Буську. Закінчила чотири класи. Все своє життя працювала, не покладаючи рук. Ії трудовий стаж у колгоспі «Іскра» — 46 років! Усе життя провела у Буську. Постійна зайнятість не завадила ій стати найкращою кравчинею у тамтешніх краях. Обшивала усіх панянок міста. Досі гарно співає.

Із 1998 року живе у сім’ї сина, який проживає у Дрогобичі з 1998 року. Має двох онуків та двох правнуків.