Сезон «доїння» беріз стартував

Для прикладу, багатодітна родина Касперських зі села Рогачина на Тернопільщині, яка живе біля лісу, уже припасла цього весняно­го нектару понад сто літрів.

Сокозбір — не розвага, не забаганка, а один із пунк­тів домашньої продоволь­чої програми. Незабаром дове­деться орати поля, засаджувати городи, обробляти їх, потім піде косовиця, збір урожаю. Під час такої роботи механізаторів, су­сідів-помічників (та й самих себе) ощадливі сільські госпо­дарі пригощають домашніми компотами. Найперше — смач­ним березовим соком. Його споживають «на ура». У спеку кращого тоніку годі знайти.

Галицькі хазяйки навчилися із березових «сліз» готувати най­різноманітніші питва. Додають до лісового соку скибки лимона, апельсина, грейпфрута, пере­варені сушениці, м’яту, шип­шину, цукерки-льодяники. А ще умільці роблять з березового соку квас, дехто примудряється гнати з нього… самогон. Кажуть, у нього особливий присмак.

У Касперських збиранням соку не перший сезон займаєть­ся найстарший із синів, Андрій. У просвердлений у стовбурі отвір вставляє трубку з бузини, а потім на цей «патрубок» одя­гає пластикову пляшку (колись підставляв скляну банку). Пет- пляшка запобігає потраплянню до соку комашні, сміття, дощо­вої води, зрештою, так зручні­ше переливати цілющу вологу у бідон чи каністру з харчової пластмаси. На одній старій бе­резі хлопець встановив три «до­їльні апарати». За добу збирає два відра соку. Щоправда, у мо­розні ночі цей процес сповіль­нюється — сік замерзає, пере­творюючись на бурульку.

Андрій розповідає, як його мама консервує березовий сік.

— Будь-яких фруктових при­прав ми не практикуємо. 10 лі­трів соку переварюємо із 800 грамами цукру і чайною ложкою лимонної кислоти. Із задоволен­ням п’ємо сік свіжим. Знаю, що він допомагає тим, у кого про­блеми із нирками.