Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

“Найбільшим своїм скарбом майданівець вважав власноруч зібрану бібліотеку...”

Тепер у ній буде і посмертна книга про нього самого, члена Небесної Сотні Андрія Дигдаловича

У шосту річницю Революцію Гідності в Українському католицькому університеті, який дав Майдану одного з багатьох його убієнних героїв, викладача Богдана Сольчаника, вшановували пам’ять ще одного члена Небесної Сотні — будівельника зі Сокільників Андрія Дигдаловича. Він повернувся до сучасників у спогадах рідних, друзів, у пам’ятних фото та віршах — проникливу книгу-реквієм із цих матеріалів підготували сестра майданівця Олена Дигдалович-Практика разом з істориком Олегом Єгрешієм.

На презентації цього видання не вдавалися до пафосних слів: за героя говорили його справами. Хтось згадав, як у радянські часи допитливий старшокласник Дигдалович сперечався із вчителями за те, що «неправильно» викладають історію, і прямо в очі казав їм, що Степан Бандера — герой українського народу. Отець Ярослав розказував, як його парафіянин Андрій у перших лавах стримував штурм силовиків, як під час беркутівської сваволі рятував смертельно пораненого прикарпатця Ігоря Дмитріва (біля нього і сам загинув). Учасник АТО, фронтовий бард Зіновій Медюх розповідав, як при 15-градусному морозі на Майдані Андрій турботливо пропонував йому гарячого чаю, щоб не простудити горло. І у пам’ять про друга заспівав під гітару пісню «Хлопчина з Майдану зайшов у метро…». Дружина Наталя вповіла, як її чоловік вчив російськомовних майданівців української молитви, як колись у карпатському селі він відшукав могилу прадіда-священика. А також про те, що найбільшим скарбом Андрія була зібрана ним бібліотека, і що їхні діти любов до читання успадкували саме від тата. «Смерть Андрія Дигдаловича не намарна, — казав священик. — Це насіння, з якого мають прорости патріоти…».

Згодом вдова майданівця Наталя Дигдалович із сумом розповідала нам про те, як «позавчорашні» на кшталт екс-«регіоналів» Портнова і Лукаш за мовчазної згоди нинішньої влади руками ДБР намагаються скомпрометували учасників Революції Гідності, відбілити Януковича і вигородити «Беркут». Про те, якою наругою над пам’яттю Небесної Сотні є цинічні репліки про недоведеність злочинів «Беркуту» проти мирних учасників Майдану…

Заключна третина книги «Світлий слід лишаючи по собі…» — про родинне коріння Дигдаловичів. Витоки свого роду Андрій наполегливо шукав в архівах, музеях.

— У ту чорну ніч, коли прощалася з братом, я дала собі слово, що у пам’ять про нього завершу розпочату ним справу, — розповіла кореспонденту «Високого Замку» Олена Дигдалович-Практика. — Андрій колись хотів зібрати всі відомості про свій рід — щоб ним пишалися його діти і внуки. Я втілила його мрію у життя…

У наш дуже славний родовід. У ньому 55 священиків. Знаменита співачка Соломія Крушельницька моїй прабабці доводиться двоюрідною сестрою. Один з братів моєї бабці, Іван Бутковський, був полковником УПА… Дуже тішуся, що книга народилася, що прийшло багато людей згадати про Андрія. Свою місію я виконала. Цією книгою зацікавилися бібліотеки Львова. Передамо її і у Канаду. У книзі є вірш, присвячений матері — «Світлий слід лишаючи по собі…». Його написала тітка мого чоловіка Гертруда Практика, яка живе за океаном. Хотілося б, щоб і там відбулася презентація цієї книги.

Схожі новини