Сьогодні православні та греко-католики відзначають Водохреще: історія та традиції свята

Що означає свято Хрещення Господнього

Традиційно цього дня люди в усьому світі згадують важливу подію в житті Ісуса Христа — його хрещення в річці Іордан. Його здійснив пророк Іоан Предтеча, якого згодом також стали називати Хрестителем. Це свято також іноді називають Богоявленням. Цю назву воно отримало через диво, яке сталося прямо під час хрещення. На Ісуса з небес зійшов Святий дух, який являв собою голуба, і назвав його сином. Таким чином було засвідчено, що Ісус також є Сином Божим.

Водохреще безпосередньо пов'язане з життям Ісуса, тому воно входить до числа двунадесятих свят. Відзначати його починають за день — 18 січня. Святкувати Водохреще розпочали ще за життя апостолів.

Водохреще-2020: основні традиції свята

Головний символ Водохреща — вода. Саме з нею у цей день пов'язані основні традиції та ритуали. Вважається, що 19 січня вона має особливу силу зцілення. Саме тому на Водохреще у всіх храмах, окрім святкової молитви, проводять освячення води. Це потрібно для того, щоб її могли забрати додому люди, велика кількість яких зранку йде до церкви. Цю воду можна пити, кропити нею оселю тощо. Зберігають її, як правило, упродовж року, вважаючи, що всі 365 (чи 366) днів вона має чудодійні здібності. Ще одна невід'ємна традиція Водохреща — купання у водоймах, які до цього було освячено священником. Здійснюють його за будь-якої погоди — навіть у сильний мороз.

Як купатися на Водохреще

Попри те, що традиція пірнання 19 січня має довгу історію і загальне переконання у своїй безпечності, до цього слід підходити тільки за умови дотримання низки правил. В іншому випадку це може принести не зцілення від хвороби чи загальне духовне очищення, а навпаки — погіршення власного здоров'я. Передусім, цей обряд потрібно здійснювати виключно з мотивів щирої віри, не переслідуючи при цьому будь-яких меркантильних цілей, матеріальних бажань тощо.

Якщо в цьому питанні ви дійсно впевнені, далі слід перевірити, чи готовий ваш організм до такого вчинку. Для цього слід неодмінно проконсультуватися з лікарем. Навіть без цього відомо, що медики категорично не рекомендують купатися на Водохреще людям, які мають серцево-судинні захворювання, запалювальні процеси, цукровий діабет, туберкульоз, захворювання нирок та нервової системи, шлунку, венеричні тощо. Цей список не є вичерпним, тому дати точну рекомендацію в цьому питанні може виключно ваш лікар.

Особливе значення має місце для купання. Для пірнання в ополонку слід обрати офіційно облаштовану локацію, на якій забезпечено чергування лікарів та рятувальників. Як правило, список таких місць оприлюднюють за кілька днів до святкування Водохреща. Збираючись на купання, з собою слід взяти відповідний одяг, взуття (бажано — не гумове, оскільки воно може становити небезпеку на слизькій поверхні).

Також потрібно мати з собою рушники та халат. Перед купанням треба зробити легку розминку, а після — вдягнути сухий одяг. До, під час та після процедури заборонено вживати алкоголь. Інформація про те, що він начебто має зігрівати під час пірнання є міфом. Обряд купання обов'язково супроводжуйте молитвою.

Традиції наших пращурів

Потужні розвідки щодо українських традицій на Водохреща зробив Олекса Воропай, про що писав у книжці «Звичаї нашого народу». Так, наприклад, зазвичай після водосвяття всі люди поверталися до своїх хат. Поки мати або старша дочка подавали на стіл обідати, батько брав з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочив їх у свяченій воді і кропив все в хаті та в господарстві; потім брав ще крейду і писав хрести на образах, сволоці, дверях і миснику.

Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п'ють свячену воду, оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.

По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в «йорданській воді» — «щоб були рожеві лиця». На Гуцульщині хлопці водять своїх дівчат до ополонки — «щоб сі умила та красна була».

В місцевостях понад Дніпром було колись чимало вірувань та прикмет, пов'язаних з «Йорданню». Так, коли процесія йшла на річку, то «знаючі» люди придивлялися: якщо перед хоругвами пролетять горобці — нещасливий рік для дітей, граки — для молодих людей, а як про¬летять гуси, то старі люди цього року будуть дуже хворіти, а то й — боронь, Боже — вмиратимуть.

Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то на весні у відповідний день тижня — в п'ятницю, четвер і т. д. — треба сіяти ярову пшеницю: «вродить, як гай!»

Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліби в даному році будуть чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами — у хлібі буде багато «сажки» (зони).

Попіл після Різдвяних Свят не можна зберігати — ні в хаті, ні в дворі, бо «буде пожежа»; ввечері ж на Водохреща його треба винести на річку і висипати на лід.

В той момент, як священик занурює хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибує з річки і залишається на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну на протязі цілого тижня після Водохреща — «щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».

Дівчата, набравши з освяченої ополонки води, наливали у велику миску, на дно клали пучок калини або намисто і вмивалися — «щоб лиця красні були».

УНІАН