Академічний інструментальний ансамбль «Високий замок» відсвяткував 20-річний ювілей у Львівській національній філармонії

У Львівській національній філармонії Академічний інструментальний ансамбль «Високий замок» зібрав своїх шанувальників концертом «У колі друзів». Рівно 20 років тому колектив вперше виступив у стінах філармонії, тепер уже рідної. І вже першим концертом голосно заявив про себе не лише в Україні, а й далеко за її межами. Виступає колектив і перед школярами, дарує свої композиції під час благодійних концертів у сиротинцях.

Привітали ювілярів провідні со­лісти Львівської національної опе­ри та філармонії — Петро Радейко, Орест Цимбала, Наталя Марківська, Анастасія та Микола Корнутяки, LADIES' TRIO, Михайло Олійник, Ольга Фенюк, Лілія Коструба, Ірина Жовтолист, Окса­на Савіцька, Любов Ступчук, а також Ві­ктор Сокрута і Соломія Кудин — керівники школи танго Barrio de Palermo (на фото).

Академічний ансамбль «Високий за­мок» справедливо називають унікаль­ним. Чому? Бо кожен учасник блискуче володіє не лише своїм основним інстру­ментом, а й багатьма іншими. Скажімо, цимбаліст чудово грає на гітарі і сопілці, віолончеліст — на акордеоні, трубі і тром­боні…

Насправді, ансамбль «Високий за­мок» народився ще задовго до того, як прийшов на сцену Львівської філармонії. Колектив стартував у рамках німецько-українського проєкту. Підібрали музи­кантів для супроводу однієї з найпопу­лярніших вистав на теренах Німеччини та Австрії, Im weissen Rossl am Wolfgangsee, австрійського композитора Ральфа Бе­нацького, — у німецькому державному театрі Staatstheater міста Касселя. Цю виставу раніше там ставили неоднора­зово, однак вона не мала очікуваного успіху. Щоб «підняти» виставу на новий мистецький рівень, запросили угорсько­го режисера Петра Гатазі. Обізнаний із фольклором різних народів, режисер зупинив свій вибір на українських музи­кантах з відповідною освітою, досвідом і вмінням.

Куратором цього завдання була Ма­ріка Гром з міста Гьоттінгена, яка до­ручила українському цимбалісту Олек­сандру Голубничому підібрати людей для відповідного проєкту. Андрій Яцків очолив цей проєкт як художній керівник. 31 грудня 1997 р. відбулася прем’єра. Два місяці новостворений колектив пра­цював у театрі міста Касселя, після чого талановитому українському колективу продовжили контракт на півроку, а зго­дом — на рік.

День 22 серпня 1999 року хлопці з «Високого замку» запам’ятають наза­вжди. Бо саме тоді вони народилися у Львові як професійний колектив. Від цьо­го першого концерту, який дали у Львів­ській філармонії, залежало подальше творче життя гурту.

— Ми тоді так переживали, що той трем і досі пам’ятаю, — сказав журналіс­тові «ВЗ» художній керівник ансамблю Андрій Яцків. — Та коли вийшли на сцену і побачили, що у залі нема жодного віль­ного місця, — заспокоїлися. Зрозуміли, що ми — вдома, нас підтримують друзі і рідні, а найголовніше, що у нас повірили львів’яни.

— Чому назвали свій колектив «Ви­сокий замок»?

— Назва колективу «Високий замок» ві­дображає естетику Львова, особливо на гастролях у Європі.

— У колективі — лише чоловіки. Що скажете про чоловічу дружбу?

— Якби не було справжньої чоловічої дружби, жоден колектив не тримався би купи. Нас Бог береже, бо ми навіть у скрутних психологічних ситуаціях вміємо знайти мудрий вихід.

— Не буває музичних жанрів серйозних чи несерйозних. Буває справжнє або не­справжнє, — сказав журналістові «ВЗ» ди­ригент Львівської опери Мирон Юсипо­вич. — «Високий замок» — це те справжнє, де нема фальші, бо кожен музикант з ан­самблю — віртуоз і професіонал. Компози­ції у їхньому виконанні звучать вишукано і майстерно, це та українська музика, яку завжди хочеться із задоволенням слухати.

Фото Андрія Куб'яка