Передплатити Підтримати

Селяни позбуваються худоби, бо живуть краще?

За рік поголів’я великої рогатої худоби у господарствах населення скорочується в середньому на 95 тисяч голів

Велика череда худоби на сільському пасовиську тепер рідкість. Гектари перезрілих трав, які нікому випасти чи скосити (бо кому те сіно тепер потрібне?), нагадують цілинні степи. Поодинокі корови, яких женуть на пасовище, викликають неабиякий захват у дітей, що приїжджають до бабусь-дідусів на вихідні. Кількість худоби, яку тримають селяни, невпинно зменшується.

За даними Держстату, з 2015 по 2019 рік у приватних господарствах кількість великої рогатої худоби зменшилася на 476 тисяч голів, з них корів — на 282 тис. голів. Останніми роками саме у господарствах селян найбільше скорочується кількість худоби - в середньому на 95 тисяч щорічно. Свиней теж масово позбуваються. Скорочення поголів’я у господарствах населення сягнуло понад 1 млн гол. Натомість підприємства навіть почали нарощувати виробництво свиней (за останній рік поголів’я на свинофермах виросло на 160 тисяч).

Люди не хочуть тримати худобу, не зважаючи навіть на державні дотації. З 2018 року за утримання телятка віком від одного до п’яти місяців можна отримати 300 гривень дотації, від п’яти до дев’яти місяців — 700 гривень, від дев’яти до тринадцяти місяців — 1500 гривень за голову. Однак, аби отримати ті гроші, треба пройти сім кіл чиновницького пекла. Експерти переконані, держава має вживати заходів, аби якщо не наростити, то хоча б стримати падіння поголів’я великої рогатої худоби, а то матимемо дефіцит молока та яловичини. Проте стимулювати селян тримати по одній-дві корови немає сенсу.

«Наразі близько 70% всього поголів’я худоби — у господарствах населення, а якщо розглядати молочних корів, то 76%. Фактично у промислових масштабах вирощується і утримується лише третина всього поголів’я, — каже прес-секретар УКАБ Вікторія Оникієнко. — Основною причиною скорочення поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) є збитковість. За даними Держстату, за підсумками 2018 року прибутковість утримання ВРХ на м’ясо становила 17,7%, тобто на кожну гривню прибутку припадало 1,17 грн витрат. Середня рентабельність виробництва сирого молока — порядку 16%. І це в той час, як середня прибутковість вирощування зернових культур сягає мінімум 80%. Аби виробництво було прибутковим, потрібен масштаб.

Чим більше голів утримується, тим менші витрати на одиницю продукції. Утримувачам стада бажано мати також власне виробництво продукції рослинництва, а саме зернових культур (складові концентрованих кормів для ВРХ). Комбінування рослинництва і тваринництва у господарстві зумовлює здешевлення кормів і, як наслідок, більшу вигоду від кінцевої реалізації ВРХ".

Директор Львівської аграрної дорадчої служби Іван Панків також переконаний — тримати одну корову не вигідно. «Витрати на утримання однієї-двох корів та ціна на молоко не порівнянні. Тому корову тримають хіба для власного споживання. Аби можна було заробляти на молоці, треба утримувати щонайменше 10 корів. Тоді чистий дохід буде приблизно 5−7 тисяч гривень на місяць, що також не багато. У рамках проєкту „Розвиток молочного бізнесу“ на Львівщині уже створили 48 сімейних ферм, де утримують по 10−20 корів, — каже він. — Окрім економічної причини є ще й соціальна — старші люди не мають сили утримувати худобу, заготовляти сіно. Молодь з села виїжджає. А ті, що лишаються, не хочуть ходити біля худоби. Років з двадцять тому кожна сім’я тримала корову, але тоді були дуже важкі часи, і люди фактично виживали за рахунок худоби. Нині економічна ситуація значно краща, люди мають можливість заробляти гроші і не хочуть працювати у стайні. Те ж саме і зі свинями — вигідніше купити раз на кілька днів шматок свіжого м’яса, ніж рік годувати свиню, а потім робити „тушонки“ чи ховати у морозильник. І то якщо вдасться ту свиню вигодувати. Те, що селяни не хочуть утримувати тварин, непряме свідчення того, що жити стали краще».

Рівень безробіття на селі нині справді не такий критичний, як був у середині дев’яностих. Так, зараз кількість безробітних на селі — 10,9%, це лише на 2% більше, аніж серед міського населення — 9%. Поєднувати роботу і утримання худоби вкрай важко, адже ту ж корову треба тричі на день видоїти, вигнати пасти, запасти сіна. А оскільки роботи у селах мало, то більшість людей їздять до найближчих міст. Скільки українських селян виїхали на заробітки за кордон, точно не відомо. У НАН кажуть, економічно активне сільське населення налічує 5,6 млн осіб, з них майже два мільйони — трудові мігранти. Зрештою, навіть сезонна трудова міграція не стимулює заводити господарство. Бо худоба прив’язує до двору, а люди хочуть бути мобільними.

А тим часом…

Україна імпортує вдесятеро більше свинини, ніж експортує

У січні-липні 2019 року Україна імпортувала 13,5 тис. тонн свинини загальною вартістю 25,7 млн ​​дол. За даними Державної фіскальної служби, головним постачальником свинини в Україну була Польща. Звідти до нас офіційно поставили свинини на 12,4 млн дол. На другому місці Німеччина (5 млн дол), на третьому Нідерланди (2,6 млн дол.) Натомість експорт свинини з України склав всього 1,1 тис. тонн (на 2,6 млн дол.) Одна з основних причин, чому наша країна продає так мало м’яса за кордон — епідемії африканської чуми свиней. Більшість країн (зокрема ЄС) не дозволяють ввозити свинину з України, аби не поширювати небезпечну інфекцію.