Анна Делві — мільйонерка без мільйонів. Як «багатійка з Німеччини» виявилася шахрайкою з Росії

Про це повідомляє Громадське з посиланням на The New York Times/

Вона упродовж чотирьох років жила в Нью-Йорку та прикидалася Анною Делві, багатою спадкоємицею з Німеччини із трастовим фондом на 60 мільйонів євро. Шахрайка виманювала гроші в своїх знайомих, серед яких були кіноактори, художники, фотографині та навіть консьєржки.

Нью-Йоркський суд визнав її винною за більшістю пунктів звинувачень. Лише обвинувачення у фальсифікації документів, щоб отримати кредит на 25 мільйонів доларів, та крадіжці 60 тисяч доларів на поїздку в Марокко зняли.

Анні виписали штраф на 24 тисячі доларів, ще 199 тисяч вкрадених доларів вона повинна повернути. Шахрайка може провести у в’язниці від чотирьох до дванадцяти років, залежатиме це лише від її поведінки.

Навіть на суді Анна Сорокіна дбала про свій імідж, винайнявши стиліста. А поки вона відбуватиме термін у в’язниці, Netflix зніматиме про неї серіал — торік у червні, після того, як у New York Magazine вийшло розслідування про неї, популярний потоковий сервіс купив права на її історію життя.

«Анна мусила прикидатися, доки не досягне мети», — сказав її адвокат на суді.

Хто така Анна Делві (чи Анна Сорокіна)

Анна Сорокіна — донька колишнього російського далекобійника. Вона народилася в Росії у 1991 році, а в 2007 її родина переїхала у невеличке місто Ешвайлер у Німеччині, де здебільшого жили представники робітничого класу.

Її батько згодом почав займатися продажем кондиціонерів та обігрівачів. Потім Анна переїхала у Лондон на навчання, яке згодом кинула, потім стажувалась у Берліні у відділі моди в піар-агентстві.

Весь цей час за неї платили батьки. «Якщо їй потрібно було більше, це нічого. Майбутнє завжди видавалося яскравим», — розповіли її батьки New York Magazine.

Останнім місцем її життя перед Нью-Йорком був Париж, де Анна стажувалася у журналі «Purple». У Парижі й «народилася» Анна Делві.

У Нью-Йорк Анна переїхала в 2014, і тоді почалося нове життя.

Як стати мільйонеркою, не маючи мільйона

У лютому 2017 Анна зняла кімнату у вишуканому готелі 11 Howard у Нью-Йорку (одномісний номер коштує щонайменше 350 доларів за ніч). Там вона познайомилася із 25-річною консьєржкою Нефф. Анна планувала винайняти номер на місяць, що здивувало її нову знайому, адже зазвичай на такий тривалий період тут залишалися лише зірки. Нефф розповіла виданню, що «багата» гостя могла ходити по готелю, мов удома, спускатися до неї з бокалом вина у халаті чи легінсах від Alexander Wang потеревенити, завжди залишаючи 100-доларові купюри чайових.

Консьєржка помітила, що Анна знала всі круті місця у Нью-Йорку, імена барменів та власників. «Їй не потрібні були мої послуги, — розповіла New York Magazine Нефф. — Їй потрібен був мій час».

Кімната Анни була завалена брендовими пакетами Acne чи Supreme.

У вільний від зустрічей час вона запрошувала 25-річну консьєржку на масаж, а потім винайняла персонального тренера, чий пакет послуг коштував 4,500 доларів. Вона завжди платила готівкою.

Анні Делві вдавалося відвідувати всі найкращі вечірки, бувати у всіх «потрібних» місцях, мати знайомства з відомими людьми, директорами, художниками чи, наприклад, актором Макколеєм Калкіним.

Вона одягалася в одяг від дорогих брендів, тож у світських колах ніхто не сумнівався в Анні Делві, багатій німецькій спадкоємиці.

Хтось казав, що вона літає на приватному літаку, однак ніхто не задумувався над тим, що «німкеня» не володіє німецькою в ідеалі. «Тут [у Нью-Йорку] так чимало багатих людей. Кожен — твій найкращий друг, але ти нічогісінько про нього не знаєш», — пояснив виданню маркетинг-директор Томмі Салех, який познайомився з дівчиною під час тижня моди у Парижі.

Частенько вона просила своїх друзів оплатити їй авіаквитки чи проживання у готелі. Наприклад, після знайомства з молодим колекціонером Майклом Уангом вона запропонувала йому поїхати на Венеційську бієнале. Йому здалося дещо дивним прохання забронювати квитки та готель на його кредитну картку. «Але я подумав — і що тут такого?» — розповів хлопець виданню. По поверненню, Анна нібито забула про це прохання. «Сума була невеликою. Дві чи три тисячі доларів», — врешті, і Майкл також забув про це.

В Анни була мета, про яку вона розповідала усім навколо: відкрити арт-центр та назвати його «Фонд Анни Делві». Для цього вона шукала інвестора, який вклав би у проект 25 мільйонів доларів «до тих 25-ти мільйонів, що вже є» — писала вона в листі до одного чоловіка з Кремнієвої долини.

Проте згодом начебто вирішила, що не хоче, аби інвестори їй вказували, і звернулася до Джоела Коена, прокурора у справі Джордана Белфорта, більш відомого як «Вовк із Уолл-Стріт». Його партнер навіть просив лос-анджелеський City National Bank про займ на її користь. Навіть професіонали чомусь вірили Анні Делві.

Шах і мат, Анно

Якось Нефф, консьєржці з готелю 11 Howard, подзвонив менеджер і сказав, що у бронюванні Анни Делві не була вказана кредитка. Мовляв, на той час готель був досить новим, а вона була клієнткою шанованих людей, їй дозволили оплатити проживання банківським переказом. Усього — 30 тисяч доларів.

Після наполягань менеджера на рахунок готелю перевели суму заборгованості, проте Анна й далі жила в готелі. Номер кредитної картки вона так і не надала, і нова заборгованість потроху накопичувалася. Тож менеджери готелю її просто виселили.

Через два тижні вже керівництво наступного готелю зрозуміло, що її кредитні картки не працюють, а банківського переказу, який Анна обіцяла зробити, вони так і не отримали. Тож її виселили з кімнаті та конфіскували майно.

Дводенна зупинка у W Hotel закінчилася тим самим. Тож вона звернулася до своєї тренерки та залишилися ночувати в неї.

Проте її тренерка щось запідозрила. «Я народилася та виросла в Нью-Йорку. Я не дурна», — сказала вона виданню. Згодом вона обдзвонила готелі, де до того жила Анна, і у відповідь чула одне й те ж: «А, та дівчина». Пізніше того місяця два готелі звинуватили Анну в крадіжці послуг.

Згодом з’ясувалося, що вона намагалася отримати позику у банку на 22 мільйони доларів, надавши підроблені документи про рахунок у швейцарському банку на 60 мільйонів євро.

Незадовго до висунення звинувачень Анна поклала у банк два фальшиві чеки, що принесло їй понад 8 тисяч доларів. Саме так їй вдалося здійснити поїздку до Каліфорнії, де її й арештували.

«Тут непогане місце, — сказала Анна Сорокіна журналісту New York Magazine, коли він відвідував її у в’язниці, де вона чекала на вирок. — Люди думають, воно жахливе, але я його сприймаю як соціологічний експеримент».

У в’язниці Анна завела друзів. З убивцями їй було найцікавіше, вона також познайомилася з дівчатами, яких звинувачено у фінансових махінаціях чи викраденні особистостей інших людей. «Я й не знала, що це так просто», — сказала вона журналісту.